Оформлення звільнення: конфлікт між основним та сумісництвом

Так, це є порушення зі сторони кадровика.

Звільнення за сумісництвом «автоматично» через звільнення з основної роботи не передбачено законодавством. Для звільнення з посади потрібна або заява працівника, або наявність підстав, передбачених КЗпП.

Робота за сумісництвом (внутрішнім\зовнішнім) та робота за основним місцем - це два різні трудові договори.

З одного боку, згідно зі ст. 102-1 Кодексу законів про працю https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n633 сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Тобто, робимо висновок, що сумісництво не може існувати без основного місця роботи.

Але з іншого боку, згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17#n9 основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Тобто, визначення основного місця роботи лежить на самому працівнику і не повідомляючи про своє бажання змінити місце роботи за сумісництвом на основне місце, він має самостійно нести за це відповідальність (якої, до слова, не передбачено законодавством).

Отже, в даному випадку, кадровик вчинив порушення, оскільки звільнив з сумісництва та оформив працівника на основне місце роботи без його заяв про звільнення\ прийняття та підписів на наказах. Згідно зі статтею 24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, а наказ про прийняття на роботу видається на підставі заяви або підписаного договору.

Раді допомогти, звертайтесь ще!