Радимо і надалі розглядати лікарняні, призначати допомогу по тимчасовій непрацездатності та направляти заяви-розрахунки до ПФУ. Якщо ПФУ відмовить в оплаті працівник має право оскаржити такі дії в судовому порядку.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) відповідно до законодавства, незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14/ed20260101#n1309 ). Закон не містить жодних обмежень щодо строків тимчасової непрацездатності. Також ст. 16 Закону не містить такої підстави відмовити в оплаті лікарняного, як тимчасова непрацездатність понад 120 днів.

Щодо звільнення, то звільнити працівника за п. 5 ст. 40 КЗпП (нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворювання https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/ed20260101#n231 ) є правом, а не обов’язком роботодавця. Тож радимо чекати завершення лікування працівника і вже потім вирішувати, що робити далі.

Раді допомогти, звертайтесь ще!