Звільнення працівника під слідством: нюанси та підстави для дій

Ви можете звільнити працівника лише після набрання законної сили вироком суду.

Період перебування під вартою не зараховується до стажу, що дає право на щорічну відпустку, оскільки за працівником у цей час не зберігається заробітна плата.

До винесення вироку суду звільнити працівника за ініціативою роботодавця лише на підставі перебування під слідством неможливо.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП), підставою для припинення трудового договору є набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі або іншого покарання, що виключає можливість продовження даної роботи. До цього моменту діє презумпція невинуватості.
Звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП (прогул) у разі перебування під вартою є ризикованим. Судова практика часто розцінює перебування під вартою як поважну причину відсутності на роботі (оскільки це не залежить від волі працівника), доки не доведено його вину вироком суду.
Підстава за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП (відсутність понад 4 місяці поспіль) застосовується лише за умови одночасної відсутності інформації про причини такої неявки. Якщо роботодавець знає, що працівник під слідством/вартою, ця норма не застосовується.

До моменту винесення вироку роботодавець має табелювати працівника кодом «НЗ» (відсутність з нез'ясованих причин) або «І» (інші причини неявок). Заробітна плата за цей період не нараховується.

Оскільки під час перебування під вартою заробітна плата працівнику не виплачується, цей період не входить до відпускного стажу. Отже, за час перебування під слідством дні відпустки не накопичуються, і компенсація за цей період при звільненні не нараховується.

Якщо згодом працівника буде виправдано, а період перебування під вартою буде визнано вимушеним прогулом, такий час може бути зарахований до стажу для відпустки на підставі рішення суду. Проте на етапі слідства право на відпустку не виникає.

Раді допомогти, звертайтесь ще!