Конфлікт щодо працевлаштування: основне місце чи сумісництво

Вам нічого виправляти не треба.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Таким чином, якщо роботодавець при прийнятті на роботу мав інформацію про наявність у працівника основного місця роботи (трудова книжка, витяг з електронної трудової книжки, заява працівника), він мав прийняти такого працівника за сумісництвом згідно зі ст. 102-1 Кодексу законів про працю.

Якщо таких відомостей у роботодавця не було, а працівник подав заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи, нічого не залишалось, крім прийняти його за основним місцем роботи.

Наявність у працівника одночасно двох основних місць роботи не є порушенням з боку роботодавця в даному випадку, тому і відповідальності за це не передбачено.

Така ситуація не буде загрожувати наслідками і для працівника щодо майбутніх соціальних виплат, оскільки наразі головною умовою набуття страхового стажу є сплата ЄСВ роботодавцем, що було зроблено у повному обсязі навіть обома роботодавцями одночасно.

Ні Порядок №76, ні роз’яснення Мінекономіки не містять відповіді на запитання, хто саме і за яким принципом визначатиме підприємство, яке включатиме працівника з відстрочкою чи сумісника до загальної кількості військовозобов’язаних.

Раді допомогти, звертайтесь ще!