Переведення на неповний робочий день без підстав: можливості та обмеження

Можете встановити працівникові неповний робочий час (0,5 ставки) за його заявою і вашою згодою навіть без будь-яких «пільгових» підстав, це буде законно. Обмеження за категоріями (інвалідність, діти тощо) стосуються обов’язку роботодавця погодитися, а не права сторін домовитися добровільно.

Обґрунтування

Неповний робочий час встановлюється за угодою сторін. Закон дозволяє за домовленістю між працівником і роботодавцем установлювати неповний робочий день або тиждень як при прийнятті на роботу, так і згодом, на певний строк або безстроково, незалежно від того, чи належить працівник до пільгових категорій ст. 56 КЗпП.

Пільгові категорії мають «право вимоги», але інші працівники не обмежені. Для вагітних, батьків малолітніх дітей, осіб з інвалідністю тощо роботодавець зобов’язаний встановити неповний час на їх прохання, тоді як іншим працівникам він може як погодитися, так і відмовити ст. 56 КЗпП. Якщо ж роботодавець не заперечує, відсутність спеціальних підстав не є порушенням.

Оформлення відбувається як зміна режиму, а не «переведення». Працівник подає заяву з вказівкою виду неповного часу, годин роботи та періоду, а роботодавець видає наказ, у якому фіксує новий режим роботи та пропорційну оплату 56 КЗпП.

Підсумок: за наявності заяви працівника і вашої згоди ви можете спокійно встановити йому 0,5 ставки без будь-яких додаткових підстав.