Відрядження водіїв: табелювання, оплата праці та зміна режиму

Режим роботи водія у відрядженні змінюють лише в межах уже встановленого графіка, тривалість його зміни зберігається в загальному правилі, а робота у вихідні дні у відрядженні компенсується так само, як будь‑яка інша робота у вихідний день — або іншим днем відпочинку, або оплатою в подвійному розмірі за фактично відпрацьований час.

Обґрунтування

1. Зміна режиму роботи і згода працівника.
Режим роботи та тривалість зміни водія встановлюються роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку, графіках змінності та, для водіїв, з урахуванням Положення про робочий час і час відпочинку водіїв. Нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень, а при підсумованому обліку робоча зміна без перерви не може перевищувати 10 годин, за певних умов — до 12 годин і не частіше двох разів на тиждень, при цьому час керування не більше 10 годин на добу. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів
Направлення у відрядження саме по собі не змінює встановлений режим, а лише означає виконання тієї ж роботи в іншому місці. Якщо ж роботодавець хоче змінити режим роботи (тип робочого тижня, тривалість зміни, час початку / закінчення роботи) — це істотні умови праці, і потрібне попереднє письмове повідомлення та згода працівника.

2. Тривалість зміни у відрядженні.
Положення для водіїв прямо обмежує тривалість щоденної роботи і періодів керування, у тому числі при підсумованому обліку. Нормальна тривалість робочого дня за такого обліку не може перевищувати 10 годин, а збільшення до 12 годин можливе лише за наявності тривалих простоїв чи необхідності доїхати до місця відпочинку, не частіше двох разів на тиждень, і за умови, що керування не перевищує 10 годин. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів
Тому встановлена на підприємстві 12‑годинна зміна може зберігатися у відрядженні лише в межах цих обмежень, а перевищення можливе тільки за рахунок простоїв або очікування, але не за рахунок додаткового керування.

3. Оплата роботи водія у відрядженні в дні, що є вихідними за графіком.
Робота у вихідний день компенсується, за згодою сторін, або наданням іншого дня відпочинку, або оплатою у подвійному розмірі. 72 КЗпП
Ця норма не робить винятків для роботи у відрядженні. Якщо день за графіком є вихідним, але в цей день працівник фактично працює, виконуючи обов’язки у відрядженні, це все одно робота у вихідний день, яка підлягає компенсації у порядку, визначеному ст. 72 КЗпП.

4. Співвідношення з гарантією середнього заробітку у відрядженні.
За час відрядження працівнику зберігається оплата праці відповідно до трудового або колективного договору, але не нижче середнього заробітку. 121 КЗпП
Це означає, що звичайні робочі дні у відрядженні оплачуються за окладом чи середнім заробітком (що більше), а дні, які за графіком є вихідними, але в них працівник працює, додатково компенсуються як робота у вихідний день. При виборі подвійної оплати подвійний розмір застосовують до годин, фактично відпрацьованих у вихідний день, зверху звичайної оплати чи середнього заробітку.

Підсумково у відрядженні водій працює в межах встановленого для нього режиму та обмежень Положення №340, а будь‑яка фактична робота у його вихідні дні підлягає компенсації за правилами ст. 72 КЗпП.