Проблеми зі звільненням: неправильно оформлена заява та конфлікт

Звільнити можна або у дату, про яку просить працівник (навіть без 14 днів і навіть у його вихідний), якщо роботодавець на це погоджується, або ж — без згоди працівника — за дотриманням 14‑денного строку, обравши робочу дату й правильно оформивши документи. При цьому факт відсутності працівника на роботі і вашу спробу з’ясувати обставини потрібно зафіксувати на випадок можливого спору.

Обґрунтування

За загальним правилом при звільненні за власним бажанням працівник має письмово попередити роботодавця мінімум за 14 календарних днів. Це випливає з змісту ст. 38 Кодексу законів про працю України, яка встановлює обов’язок такого попередження. ст. 38 Кодексу законів про працю України

Водночас роботодавець і працівник можуть домовитися про будь‑яку іншу дату припинення трудових відносин у межах або навіть без дотримання 14‑денного строку. Тобто якщо роботодавець не заперечує, працівника можна звільнити і раніше ніж через два тижні, навіть у день подання заяви, й навіть якщо у працівника немає «поважних причин» з переліку ст. 38. ст. 38 Кодексу законів про працю України

Звільнення у вихідний або неробочий день за графіком працівника не заборонено. Трудове законодавство не встановлює вимоги, що трудові відносини мають закінчуватись виключно у робочий день працівника чи підприємства. Якщо останній день дії трудового договору припадає на вихідний, звільнення оформлюють саме цією датою, а видачу наказу, розрахунок і видачу трудової книжки проводять напередодні як в останній фактично відпрацьований день відповідно до ст. 47, ст. 115, ст. 116 КЗпП. Кодексі законів про працю України ст. 47 ст. 115 ст. 116 КЗпП

Якщо ви не згодні на «ранню» дату і хочете дотриматися 14‑денного строку, відсутність конкретної дати звільнення або зазначення «занадто ранньої» дати не означає автоматичного припинення трудового договору. За роз’ясненнями судової практики, якщо дата не узгоджена сторонами, днем звільнення вважається день, який настає через 14 днів після подання заяви. У такому разі роботодавець має право оформити наказ на «правильну» дату, але зберігши підставу звільнення як звільнення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП. ст. 38 Кодексу законів про працю України

Через те, що працівник зник і не виходить на зв’язок, важливо розмежувати два можливі вектори дій. Якщо ви погоджуєтесь із запропонованою ним датою звільнення, оформляєте наказ цією датою і до настання дати звільнення намагаєтесь видати йому копію наказу та здійснити розрахунок, а при відсутності — надсилаєте наказ і розрахункові документи поштою. Якщо ж ви не погоджуєтесь, продовжуєте вважати працівника вашим працівником до спливу 14 днів, відмічаєте неявки у табелі, фіксуєте відсутність актами і листами, а надалі або звільняєте за власним бажанням на «правильну» дату, або, якщо відсутність триває й підстав для «поважної причини» немає, розглядаєте можливість звільнення за прогул чи за відсутність понад 4 місяці з дотриманням спеціальної процедури. п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України п. 8 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП

Підсумок: «невірна» заява самостійно не робить звільнення незаконним. Або ви приймаєте запропоновану працівником дату (навіть без 14 днів і в його вихідний), або, якщо не згодні, оформлюєте звільнення за власним бажанням на дату після спливу 14 днів, паралельно документуючи його неявки на роботу.