Можливість переоформлення сумісника в основне місце праці

У мобілізованого сумісника зараз немає безпечного й чітко врегульованого механізму змінити статус на «основне місце роботи» без звільнення й нового прийняття, тому оптимально залишити його сумісником до демобілізації й не переоформлювати статус зараз.

Обґрунтування

Статус «основне місце роботи» визначається працівником через заяву і фіксується в реєстрі застрахованих осіб. Основне місце роботи – це місце, де особа працює за трудовим договором і яке вона визначила як основне у заяві, що діє «до відкликання», а відомості потім відображаються в реєстрі застрахованих осіб. Це випливає з визначення основного місця роботи у п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.08.2010 №2464-VI.

Зміна «сумісництво ↔ основне» без звільнення довгий час не мала технічного механізму у звітності. Органи (ПФУ, Мінекономіки, Держпраці) послідовно роз’яснювали, що переведення з основного місця роботи на сумісництво та навпаки формально не є «переведенням» за трудовим законодавством і для коректного відображення в реєстрі пропонували варіант «звільнення-прийняття» з відповідними категоріями в додатку Д5. Такий підхід описано, зокрема, через вимогу вказувати окремо закінчення трудових відносин за категорією «1» і початок – за категорією «2», і навпаки, у Порядку заповнення Податкового розрахунку, затвердженому наказом Мінфіну від 13.01.2015 №4.

З 17.07.2026 з’явився технічний інструмент у додатку Д5, але практики його застосування ще немає. Наказом Мінфіну від 07.05.2026 №243 запроваджено нову форму Об’єднаного зарплатного звіту і Порядок його подання, де прямо передбачено відображення «переведення з основного місця роботи на сумісництво або навпаки» двома рядками в додатку Д5 з різними категоріями особи. Це дає можливість технічно зафіксувати зміну статусу в реєстрі без звільнення, але наразі офіційні роз’яснення, як саме застосовувати цей механізм у складних кейсах (зокрема щодо мобілізованих), відсутні.

Щодо мобілізованих працівників існують додаткові ризики будь-якого «переоформлення». Для мобілізованих ключова гарантія – збереження місця роботи і посади на час військової служби. Будь-які дії зі звільненням і повторним прийняттям мобілізованого працівника створюють ризики порушення гарантій, а зміна статусу договору без чітких вказівок ПФУ може некоректно відобразитися в реєстрі та в е-трудовій. У консультаціях профільні експерти прямо рекомендують не чіпати статус мобілізованого сумісника до появи стабільної практики використання нового додатка Д5, навіть попри наявність технічної можливості переоформлення.

Для критично важливого підприємства головне – факт трудових відносин і чинна бронь/квота, а не формальна ознака «основне» чи «сумісництво». Наразі заброньований працівник враховується у квоті того підприємства, яке його бронювало, і для цього достатньо, що він перебуває з ним у трудових відносинах. Переведення з сумісництва на основне місце роботи не є обов’язковою умовою для збереження бронювання і може лише додати технічних ризиків із реєстром ПФУ та податковою звітністю.

Підсумок. Через відсутність усталеної практики застосування нового механізму Д5 та підвищені гарантії для мобілізованих безпечний варіант – залишити працівника сумісником до демобілізації. Після його повернення можна буде або застосувати уже відпрацьовану на практиці схему «переведення» через додаток Д5, або класичний варіант «звільнення-прийняття» як на основного працівника з подальшим коректним відображенням у звітності.

Ризики / нюанси

1. Ризики експериментального переоформлення зараз. Спроба зараз змінити статус мобілізованого з сумісника на основного через нові правила Д5 може призвести до некоректних даних у реєстрі ПФУ та потенційних питань від контролюючих органів, адже відсутні офіційні інструкції саме для таких кейсів.

2. Рекомендована тактика. До демобілізації не ініціювати зміну статусу трудового договору. Якщо питання критичності та броні вже вирішено, додаткових юридичних вигод від формального оформлення «основного місця роботи» зараз немає, зате є додаткові технічні ризики.