Зовнішній сумісник без основного місця роботи: що робити

Ні, робота за сумісництвом без основного місця роботи суперечить визначенню сумісництва, тому після втрати основної роботи людину слід оформити як основного працівника, через звільнення з сумісництва і прийняття на основне місце роботи або інше переоформлення за заявою працівника.

Обґрунтування

1. Сумісництво можливе тільки за наявності основної роботи Відповідно до ч. 1 ст. 102-1 КЗпП сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи у вільний від основної роботи час, тобто без основного місця роботи сумісництва бути не може (ст. 102-1 КЗпП). Основне місце роботи працівник визначає сам у заяві, а ця інформація фіксується у реєстрі застрахованих осіб як основне місце роботи згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI.

2. Відповідальності для роботодавця немає, але ситуацію бажано виправити Закон не покладає на роботодавця обов’язку перевіряти, чи має працівник інше, основне місце роботи, і не встановлює відповідальності за те, що працівник продовжує працювати як сумісник без основної роботи. Водночас відсутність основного місця роботи може негативно вплинути на працівника щодо страхового стажу та оплати лікарняних.

3. Практичні дії роботодавця для виправлення ситуації Типовий безпечний алгоритм такий:

• отримати від працівника заяву про звільнення з роботи за сумісництвом;
• видати наказ про звільнення, провести остаточний розрахунок і за потреби виплатити компенсацію за невикористану відпустку;
• отримати від працівника заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи (із прямою фразою про основне місце роботи, що відповідає вимогам п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI);
• видати наказ про прийняття на основне місце роботи та подати нове повідомлення до ДПС як про працівника за основним місцем роботи.
  Альтернативно, з урахуванням того, що основне місце роботи визначається саме заявою працівника, можна використати варіант із заявою про визначення цього місця роботи основним і переоформленням статусу без формального «звільнення-прийняття», але такий варіант прямо не врегульований та потребує акуратного відображення у звітності.

Рекомендація: зафіксуйте у працівника письмове волевиявлення (заява про основне місце роботи) і переоформіть відносини як основне місце роботи за одним із наведених варіантів, щоб уникнути проблем зі страховими виплатами для працівника та з коректністю даних у реєстрах.

Працівник не повинен залишатися зовнішнім сумісником без жодного основного місця роботи, тому відносини доцільно переоформити на основне місце роботи за його заявою.