Виплата лікарняних при відмові працівниці за сумісництвом: нюанси

Ви можете прийняти від працівниці заяву про відмову від призначення допомоги, але головне — щоб у роботодавця було власне оформлене рішення про відмову та повідомлення працівниці з причинами; заява працівниці не замінює цих документів.

Обґрунтування

1. Право на лікарняні виникає за наявності страхового випадку, а не волевиявлення працівника. Право на допомогу по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі, коли настав страховий випадок у період роботи, а не лише за її бажанням (ч. 1 ст. 12 Закону №1105-ХІV). Працівник може «не хотіти» виплату, але формально це не є юридичною підставою для відмови у призначенні допомоги.

2. Підстави для відмови в оплаті чітко визначені законом. Перелік підстав, коли листок непрацездатності не оплачується, прямо встановлений у статті 16 Закону №1105. Також допомога не надається, коли немає втрати заробітку (працівник працював, був у простоях, відпустці без збереження тощо), що випливає з того, що лікарняні компенсують втрату заробітку (ч. 1 ст. 15 Закону №1105). Особиста відмова працівника до цього переліку не входить.

3. Рішення про (не)призначення приймає роботодавець або уповноважені особи. Страхувальник (керівник / уповноважений / комісія) протягом 10 робочих днів має ухвалити рішення: призначити допомогу або повністю/частково відмовити (ч. 3 ст. 22, абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1105). Рішення про відмову оформлюють наказом, рішенням чи протоколом із доданням підтвердних документів. Заява працівниці може бути серед таких документів, але рішення — саме роботодавця.

4. Працівницю потрібно письмово повідомити про відмову. Про повну або часткову відмову у призначенні допомоги роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника із зазначенням причин відмови, періоду, що не оплачується, та порядку оскарження не пізніше 5 днів після прийняття рішення (ч. 1 ст. 24 Закону №1105). Наявність заяви працівниці про «відмову від лікарняних» не скасовує цього обов’язку.

5. Який зміст може мати заява, якщо ви все ж її приймаєте. Формально вона не є підставою для відмови, але може слугувати поясненням волі працівниці. Доцільний зміст:

   • що працівниця поінформована про право на допомогу по тимчасовій непрацездатності;
   • просить не призначати та не виплачувати допомогу за конкретним листком непрацездатності (із зазначенням номера і періоду);
   • підтверджує, що не має претензій до роботодавця щодо неоплати цього періоду станом на дату заяви.

У підсумку, заяву можна взяти для підстраховки, але обов’язково оформлюйте власне рішення та письмове повідомлення працівниці з юридично коректними підставами.