Відносини працівника з іноземною компанією та бронювання на підприємстві

Зберігати за працівником місце роботи та посаду ви не зобов’язані, у квоту для бронювання він не включається, а щодо повісток і військового обліку ви дієте за загальними правилами: оповіщаєте працівника всіма доступними способами і повідомляєте ТЦК про неможливість забезпечити його явку, без додаткових ризиків для роботодавця, якщо ці дії виконані належно.

Обґрунтування

1. Збереження місця роботи і посади не застосовується. Гарантія збереження місця роботи та посади стосується працівників, які проходять військову службу в ЗСУ або інших військових формуваннях України, зокрема прийнятих на військову службу за контрактом, у т.ч. шляхом укладення нового контракту, і діє за місцем їх працевлаштування на момент призову чи укладення контракту відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, на яку прямо вказано у матеріалах щодо гарантій для контрактників та мобілізованих працівників (частина 3 ст. 119 Кодексу законів про працю). Контракт із приватною іноземною компанією на посаду військового інструктора для іноземної армії не є військовою службою за контрактом у ЗСУ, тому під дію цих гарантій не підпадає і обов’язку зберігати місце роботи немає.

2. Такий працівник не може враховуватись у квоті для бронювання. Бронюванню підлягають військовозобов’язані працівники критично важливого підприємства, які перебувають на військовому обліку, перебувають у трудових відносинах з підприємством, уточнили персональні дані та не перебувають у розшуку, а також яким роботодавець забезпечує щомісячну зарплату не нижче МЗП × 2,5 протягом строку бронювання (Порядок № 76, зокрема п. 8, 25, 27, 29). Особи, які вже проходять військову службу за контрактом у ЗСУ, не включаються до квоти як «військовозобов’язані працівники», а враховуються окремо при розрахунку загальної кількості військовозобов’язаних. У вашому випадку працівник не є військовослужбовцем за українським законодавством, а фактично працює за цивільним контрактом за кордоном, тому підстав відносити його до квоти бронювання як військовозобов’язаного, який може бути заброньований, немає.

3. Військовий облік і повістки: дії роботодавця. Військовий облік громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, ведуть українські ТЦК, органи СБУ та розвідувальні органи на загальних засадах, а призовники, військовозобов’язані та резервісти, які виїжджають за кордон, не знімаються з військового обліку (пункти 52–53 Порядку № 1487). Якщо на підприємство надходять розпорядження або повістки на працівника, який перебуває за кордоном, роботодавець зобов’язаний: зареєструвати документ, видати наказ про оповіщення, надіслати працівнику копію наказу й повістки поштою на адресу реєстрації/проживання в Україні, за потреби – через визначені альтернативні канали зв’язку, і в триденний строк надіслати до ТЦК копію наказу та підтвердження направлення документів, а також наявні докази перебування працівника за кордоном (п. 47 Порядку № 1487). Після цього обов’язок забезпечити особисту явку працівника у вас відсутній, ви лише повідомляєте ТЦК про причини неявки.

4. Ризики для роботодавця в разі неявки працівника. Невиконання працівником обов’язку з’явитися за повісткою може розцінюватися як ухилення від виконання військового обов’язку, але це питання відповідальності самого працівника, а не підприємства. Для роботодавця основний ризик – претензії з боку ТЦК щодо невиконання обов’язків з оповіщення та інформування. Якщо ви належно оформлюєте накази про оповіщення, надсилаєте документи працівнику і ТЦК та повідомляєте про відсутність можливості забезпечити явку, вимоги Порядку № 1487 виконані, і підстав для відповідальності роботодавця через дії працівника немає.

Фактичний виїзд працівника за кордон за цивільним контрактом з іноземною компанією не створює для критично важливого підприємства спеціальних обов’язків щодо збереження місця роботи, включення його до квоти бронювання чи додаткових ризиків, якщо роботодавець дотримується вимог військового обліку та оповіщення.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?