Увільнення працівника для роботи в іноземній компанії: нюанси

У разі укладення працівником контракту з приватною іноземною компанією на посаду військового інструктора роботодавець в Україні не зобов’язаний зберігати за ним місце роботи та посаду за ст. 119 КЗпП, тому увільнити його «як військовослужбовця» під цю гарантію не можна, натомість слід або оформити відпустку без збереження зарплати (за згодою сторін), або припинити трудовий договір на загальних підставах, а в наказі як підставу зазначити заяву працівника (відпустка / звільнення) і відповідний пункт КЗпП.

Обґрунтування

1. Гарантія ст. 119 КЗпП діє лише для виконання державних чи громадських обов’язків. Збереження місця роботи та середнього заробітку гарантується, коли працівник виконує державні або громадські обов’язки, які можуть здійснюватися в робочий час, зокрема у зв’язку з виконанням військового обов’язку чи призовом на службу, що прямо випливає з ч. 1, 3 ст. 119 КЗпП та ст. 21 Закону про військовий обов’язок і військову службу. Контракт із приватною іноземною компанією не є виконанням обов’язку перед Україною, тому ці гарантії не застосовуються.

2. Увільнення зі збереженням місця роботи у цьому випадку не є обов’язком, можливе лише за домовленістю сторін. Нормативні гарантії щодо увільнення і збереження місця роботи (як для виклику до ТЦК та СП або проходження медогляду) базуються на ст. 21 Закону № 2232-XII та ч. 1 ст. 119 КЗпП, які стосуються українських органів та виконання військового обов’язку в Україні, а не приватної зайнятості за кордоном. Тому увільнення працівника для роботи за контрактом із приватною іноземною компанією можливе лише як звичайна відпустка без збереження заробітної плати чи інша узгоджена форма відсутності.

3. Можливі варіанти дій роботодавця і підстава для наказу.

   • Якщо сторони домовляються про тимчасову відсутність працівника, роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати за заявою працівника, з визначенням строків. Підстава для наказу: заява працівника про відпустку без збереження зарплати, у тексті наказу послатися на відповідну норму Закону про відпустки (конкретний пункт має обрати роботодавець, залежно від ситуації).
   • Якщо працівник планує тривале чи безповоротне вибуття, доцільно припинити трудові відносини за загальними підставами КЗпП (наприклад, за угодою сторін або за власним бажанням). У наказі про звільнення підставою буде заява працівника, а формулювання причини — відповідний пункт і стаття КЗпП (наприклад, п. 1 чи п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

4. Чому не можна оформлювати таке увільнення «як для військової служби». Збереження місця роботи та середнього заробітку при призові чи укладенні контракту на військову службу ґрунтується на ч. 3 ст. 119 КЗпП, де йдеться про військову службу в Збройних Силах України чи інших військових формуваннях України. Контракт з приватною іноземною компанією, яка готує військових іншої держави, не підпадає під ці норми, тому посилатися на ст. 119 КЗпП у наказі як на підставу увільнення некоректно.

Роботодавцю слід обрати або оформлення тривалої відпустки без збереження зарплати за заявою працівника, або припинення трудових відносин на загальних підставах КЗпП з правильно оформленим наказом.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?