Правила прийняття лікаря на роботу за сумісництвом та ставкою

Роботодавець, який приймає лікаря у відрядження вахтовим методом, не зобов’язаний автоматично оформляти його за сумісництвом, але має право зробити це за домовленістю сторін і може встановити повну зайнятість (7-годинний робочий день), якщо робота виконується у вільний від основної роботи час.

Обґрунтування

1. Відрядження і сумісництво — різні правові підстави. Відрядження оформлює роботодавець за основним місцем роботи на підставі наказу, і оплата здійснюється підприємством, яке відрядило працівника, у вигляді середнього заробітку та добових, що прямо випливає з положень про відрядження, зокрема для бюджетних установ за Інструкцією № 59. Приймаюча лікарня може лише приймати відрядженого для виконання робіт за договором між установами, але це не створює автоматично трудових відносин з нею.

2. Оформлення за сумісництвом є правом, а не обов’язком. Сумісництво — це окремий трудовий договір, за яким працівник виконує іншу оплачувану роботу у вільний від основної роботи час (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України). Щоб приймаюча лікарня оформила лікаря за сумісництвом, потрібні: заява працівника і наказ роботодавця про прийняття; це можливо лише за взаємною згодою. Жодна норма не встановлює обов’язку приймаючої сторони оформляти відрядженого працівника за сумісництвом.

3. Можливість повної ставки за сумісництвом. Законодавство нині не обмежує тривалість роботи за сумісництвом, а раніше встановлені обмеження для держсектору скасовані, тому працювати за сумісництвом можна і на повну зайнятість (наприклад, 7 годин на день), за умови, що це вільний від основної роботи час і немає спеціальної заборони у законі чи колдоговорі. Визначення сумісництва у ч. 1 ст. 102-1 КЗпП не містить ліміту тривалості роботи, лише вимогу «у вільний від основної роботи час».

4. Умова «вільного від основної роботи часу». Робота за сумісництвом допускається тільки поза часом, коли працівник має виконувати обов’язки за основним трудовим договором (ст. 102-1 КЗпП). На практиці це можливо, наприклад, якщо: за основним місцем роботи на час вахти призупинено дію трудового договору, надано відпустку без збереження зарплати або встановлено такий графік, що години за сумісництвом не збігаються з основною роботою. Формально закон не вимагає від приймаючої лікарні вимагати довідку про графік, але роботодавець має організувати режим роботи так, щоб не допустити накладання робочого часу.

5. Що робити приймаючій лікарні. Якщо сторони хочуть, щоб лікар отримував оплату і від приймаючої лікарні, можна: 1) укласти з ним трудовий договір за сумісництвом на вахтовий період, із зазначенням повної або неповної ставки; 2) встановити у наказі та графіку, що робота виконується у вільний від основної роботи час; 3) передбачити відповідний режим роботи (наприклад, 7-годинний день), не порушуючи загальних вимог трудового законодавства.

Якщо приймаюча лікарня не оформляє сумісництво, лікар працює в ній як відряджений працівник і отримує оплату лише від основного роботодавця.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?