Прийняття на роботу працівника за сумісництвом: важливі нюанси

Прийняття працівника на роботу за сумісництвом оформлюється шляхом подання працівником заяви, укладення трудового договору (або видання наказу) із зазначенням умов праці та повідомлення податкової служби до початку роботи.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n633 )

Отже, для прийняття роботи за сумісництвом працівник має обов'язково подати заяву і зазначити у ній, що це місце роботи є саме за сумісництвом. Сумісник може працювати на умовах неповного, скороченого або повного робочого часу (на комерційних підприємствах обмежень немає). Графік роботи за сумісництвом не повинен перетинатися з графіком роботи за основним місцем роботи.

Процедура прийняття на роботу сумісника є стандартною:

- укладається трудовий договір
- видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (в обов’язковому порядку).
- до податкової подається Повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, визначеною у додатку до постанови Кабміну від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу / укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/413-2015-%D0%BF#Text. Нагадуємо, що Повідомлення слід подати до початку фактичної роботи працівника. Оскільки приймаєте сумісника, то в графі 5 Повідомлення проставляєте позначку «2» – працівники за сумісництвом.
- до початку роботи в узгоджений з працівником спосіб інформуємо працівника про місце та умови роботи, як то передбачено ст. 29 КЗпП.

Зауважте, що суміснику на загальних умовах може бути встановлено випробування (ст. 26 КЗпП).

Роботодавець не зобов'язаний перевіряти у працівника наявність основного місця роботи. Також законодавство не має норми, що змушує працівника повідомляти про наявність основного місця роботи й приносити підтвердні документи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 №198/06/186-15).

Сумісники, як і всі наймані працівники, мають право на щорічну відпустку зі збереженням на її період місця роботи (посади) та заробітної плати (ст. 2 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки»; далі – Закон про відпустки).

Трудовий договір із сумісником припиняється на підставі норм КЗпП. Якщо звільнення відбувається за ініціативою працівника, то він пише заяву, а роботодавець видає відповідний наказ.

Для додаткової інформації можна прочитати статтю "Як оформити роботу за сумісництвом: правила, обмеження та нюанси" https://kadroland.com/news/4015-yak-oformiti-robotu-za-sumisnictvom-pravila-obmezennya-ta-nyuansi

Раді допомогти, звертайтесь ще!