Відмова працівника від запропонованих посад при скороченні

Працівник має письмово підтвердити відмову від запропонованих вакансій: або власноручним записом на вашому повідомленні/пропозиції, або окремою заявою; якщо він відмовляється щось підписувати — складаєте акт за участю кількох свідків.

Обґрунтування

1. Обов’язок роботодавця — пропонувати всі вакансії до дня звільнення. При скороченні за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП роботодавець зобов’язаний одночасно з попередженням про вивільнення запропонувати працівникові іншу роботу, а надалі до фактичного звільнення — усі нові вакансії, що відповідають його кваліфікації, освіті, досвіду, що прямо випливає з вимог ст. 40, ст. 49-2 КЗпП. Виконання цього обов’язку потрібно мати можливість підтвердити документально.

2. Оптимальний спосіб фіксації відмови — відмітка працівника на документі або окрема заява. Роботодавець складає письмову пропозицію (перелік вакансій) і вручає її працівнику під підпис. Працівник може:

   • або на цьому документі зробити напис «Від запропонованих вакансій відмовляюсь», дата, підпис;
   • або подати окрему заяву у довільній формі з формулюванням про відмову від усіх/конкретних запропонованих посад.
     Такий підпис чи заява будуть прямим доказом відмови від працевлаштування на іншу роботу згідно з вимогами ст. 40, ст. 49-2 КЗпП.

3. Якщо працівник відмовляється підписувати — складається акт. Коли працівник усно відмовляється від вакансій і не хоче ставити підпис або писати заяву, роботодавець має право зафіксувати це актом у довільній формі з дотриманням правил діловодства (за Правилами, затвердженими наказом Мін’юсту від 18.06.2015 № 1000/5, та ДСТУ 4163:2020). В акті зазначають:

   • дату, час, місце вручення пропозиції;
   • які саме посади пропонувались;
   • фразу працівника про відмову та/або його відмову ставити підпис;
   • підписи не менше трьох осіб (наприклад, кадровик, безпосередній керівник, юрист).
     Такий акт є належним доказом виконання роботодавцем обов’язку щодо пропозиції роботи відповідно до ст. 40, ст. 49-2 КЗпП.

4. Пропозиції мають повторюватися при появі нових вакансій — з кожною відмовою фіксація аналогічна. Оскільки до дня звільнення роботодавець має повідомляти про всі нові відповідні вакансії (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП), для кожної такої пропозиції доцільно:

   • або отримувати новий підпис працівника про відмову;
   • або знову складати акт у разі відмови підписувати документи.
     Це мінімізує ризик визнання звільнення незаконним через нібито неповне виконання обов’язку щодо працевлаштування.

Правильно оформлені підписи або акти щодо відмови від вакансій захистять роботодавця при можливому трудовому спорі про законність звільнення за скороченням.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?