Заголовок тимчасово відсутній

Відповідь на запитання: чинне законодавство не обмежує працівників ані у виборі місця працевлаштування, ані в кількості місць роботи. Так, працівник має законне право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).Тобто мова про сумісництво може йти тільки тоді, коли у працівника вже є основне місце роботи. На думку Мінпраці, якщо немає основного місця роботи, то не може бути й роботи за сумісництвом (лист Мінпраці від 13.10.2004 р. № 36-298). Проте трудове законодавство не містить обов’язку роботодавця за сумісництвом перевіряти, чи є у працівника основне місце роботи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15). Працівник у заяві про прийняття на роботу визначає на основне місце роботи він приймається чи за сумісництвом. Якщо працівник звільнився з основного місяця роботи, то він не зобовязаний повідомляти про це на роботі за сумісництвом(лист Мінсоцполітики від 09.06.2017 р. № 294/0/22-17/134). Проте краще, якщо повідомить. В цьому разі його слід звільнити за його заявою з роботи за сумісництвом, видати наказ про звільнення, виплатити всі належні йому кошти, надати копію наказу про звільнення, повідомлення про нараховані кошти. Потім прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором, враховуючи вимоги ст. 24 КЗпП. В разі укладення нового трудового договору повинен бути наказ (розпорядження) про прийняття на роботу і повідомлення податківців про прийняття на роботу. Також відомості про звільнення та прийняття на роботу слід відобразити в додатку 5 до податкового розрахунку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!