Статтею 52 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Ця норма може бути відмінна залежно від того, який робочий тиждень встановлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлені вихідні дні, а тому на підприємствах, в установах і організаціях рішення щодо встановлення норми тривалості робочого часу на рік приймається самостійно за умови дотримання вимог ст. 50–53, 67 і 73 КЗпП.
Мінекономіки у листі звертає увагу, що при розрахунку робочих днів до закінчення воєнного стану слід врахувати положення Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон), якими визначено особливості встановлення та обліку часу роботи й часу відпочинку у період дії воєнного стану.
Так, ч. 6 ст. 6 Закону встановлено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53, ч. 1 ст. 65, ч. 3–5 ст. 67 та ст. 71,73, 78-1 КЗпП та ч. 2 ст. 5 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
Збільшення кількості годин роботи, що мають відпрацювати працівники у період воєнного стану у порівнянні з мирним часом, не призводить до збільшення нормальної тривалості робочого часу на тиждень, встановленого ч. 1 ст. 50 КЗпП.
Таким чином, законодавством не встановлено єдиної норми тривалості робочого часу на відповідний період, вона може бути різною залежно від графіка роботи роботодавця, тому обраховується ним самостійно.
Джерело: лист Мінекономіки від 29.10.2024 №4701-05/77010-09