Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи згідно ч. 1 ст. 2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-вр#n13.

Тож закон про відпустки не розділяє сумісників і основних працівників, якщо працівник-сумісник працює зі шкідливими та важкими умовами не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, то він матиме право на додаткову відпустку.

Щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надають працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290. Тривалість відпустки - до 35 к. дн. Конкретну тривалість відпустки встановлюють колективним чи трудовим договором за результатами атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Основний працівник і сумісник мають право на щорічну додаткову відпустку, яку передбачає колдоговір або письмовий трудовий договір. Форма працевлаштування - основна чи за сумісництвом - не впливає на право працівника на додаткову відпустку. Впливає зайнятість працівника у цих умовах. Як правило, сумісники працюють неповний робочий час.

Якщо працівник, зокрема сумісник, працює неповний робочий тиждень, то за робочий рік він заробить менше днів додаткової відпустки, аніж працівник, що працює повний робочий час.

Якщо працівник-сумісник, працює неповний робочий день і в шкідливих чи особливих умовах зайнятий менше, аніж половину робочого дня, встановленого для посади, додаткову відпустку не надають.

Раді допомогти, звертайтесь ще!