Різні підходи до звільнення за прогул: практика та нюанси

Днем звільнення за прогул має бути останній день роботи перед днем, коли працівник вчинив прогул (за умови, що після прогулу він більше не виходив на роботу).

Водночас наказ про звільнення може бути виданий пізніше (тобто, дата видання наказу про звільнення за прогул і дата звільнення можуть не збігатися), таке роз’яснення є в Мінсоцполітики у листі від 22.04.2019 № 82/0/22-19/133. КЗпП не визначає, який день вважати днем звільнення за прогул — останній робочий день перед прогулом чи день видання наказу про звільнення. Але пункт 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінсоцполітики, Мін’юсту від 29.07.1993 № 58 вказує, що день звільнення є останній робочий день. Тому на дату видання наказу про звільнення прогул триває і працівник не став до роботи, то днем звільнення буде останній робочий день працівника перед початком прогулу.

Аналіз судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо звільнення працівників за пунктом 4 статті 40 КЗпП, свідчить, що у судовому розгляді, як правило, не порушують питання дотримання вимог статті 116 КЗпП щодо строків розрахунку при звільненні за прогул. Суди не ставлять під сумнів правомірність визначення дати звільнення на підставі пункту 2.27 Інструкції № 58.

Щоб убезпечити роботодавця від відповідальності за затримку розрахунку після видання наказу про звільнення, негайно: внесіть запис про звільнення до трудової книжки (якщо вона зберігається на підприємстві);тнадішліть поштою повідомлення про необхідність отримати трудову книжку та засвідчену копію наказу про звільнення; перерахуйте кошти на зарплатну картку. Якщо роботодавець дотримав процедуру звільнення за прогул, суди відхиляють вимогу працівника про виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період між датою видання наказу про звільнення за прогул і фактичною датою звільнення.

Раді допомогти, звертайтесь ще!