Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Після закінчення цього строку працівник має право припинити роботу, а роботодавець зобов’язаний видати наказ про звільнення та провести остаточний розрахунок.

Якщо працівник передумав звільнятися, він може відкликати свою заяву до закінчення двотижневого строку попередження.

Звільнення за угодою сторін передбачене пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП. Цей вид розірвання трудових відносин може бути ініційований як працівником, так і роботодавцем. Головною перевагою є можливість розірвати трудові відносини в будь-який час без обов’язкового відпрацювання та попереджень. Сторони спільно визначають дату звільнення.

Працівник має право оскаржити своє звільнення до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення. Ця процедура не змінилася навіть під час воєнного стану.

Однак, оскарження звільнення за угодою сторін є складнішим, оскільки таке звільнення базується на взаємній домовленості. Суди, як правило, досліджують наявність добровільної згоди обох сторін при укладенні такої угоди. Але, якщо працівницю примушували до звільнення за угодою сторін і вона надасть суду докази, то таке звільненя може бути визнане не незаконним.

Незалежно від обраної підстави для звільнення, важливо забезпечити належне документальне оформлення всіх етапів процесу. Це включає заяву працівника, наказ про звільнення та інші супутні документи.Таким чином, при належному документальному оформленні та дотриманні всіх процедурних норм, ризик успішного оскарження звільнення працівницею є мінімальним.

Буде корисною стаття - https://kadroland.com/news/482-zvilnennya-za-vlasnim-bazannyam-abo-ugodoyu-storin-principovi-vidminnosti-plyusi

Раді допомогти, звертайтесь ще!