Звільнення за власним бажанням або угодою сторін: принципові відмінності, плюси та мінуси

Звільнення за власним бажанням

Звільнення працівника за власним бажанням здійснюється на підставі наступних норм, в залежності від виду укладеного трудового договору:

1. ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), якщо трудовий договір з працівником безстроковий (укладений на невизначений строк);
2. ст. 39 КЗпП, якщо з працівником укладений строковий трудовий договір.

При звільненні за власним бажанням необхідно дотримуватися певних правил.

Правило 1. Про звільнення працівник має попередити роботодавця письмово за два тижні. Таке попередження здійснюється шляхом подання працівником роботодавцю заяви на звільнення.

Правило 2. Звільнення без попередження за 2 тижні можливо, тільки якщо бажання працівника зумовлене неможливістю продовжувати роботу (ч. 1 ст. 38 КЗпП), тобто у працівника є поважні причини для звільнення, наприклад:

1. переїзд на нове місце проживання;
2. переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
3. вступ до закладу освіти;
4. неможливість проживання у цій місцевості, підтверджена медичним висновком;
5. вагітність;
6. догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
7. догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
8. вихід на пенсію;
9. прийняття на роботу за конкурсом;
10. інші поважні причини.

Важливо! У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури) (ч. 1 ст. 4 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ( далі – Закон №2136)).

Про наявність поважних причин працівник має попередити роботодавця, вказавши на них у заяві на звільнення, а також додавши до заяви відповідні документи. А роботодавець має розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (строк теж потрібно зазначити в заяві на звільнення).

Правило 3. Можливість звільнення працівника за власним бажанням без «двотижневого відпрацювання» також передбачена для випадків, коли роботодавець порушує трудове законодавство (ч. 3 ст. 38 КЗпП), а саме:

1. Не дотримується законодавства про працю, умов колективного або трудового договору.
2. Чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо припинення цього, що підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

При звільненні за такими підставами працівник теж має вказати в заяві на звільнення підстави, бажану дату звільнення і має додати підтвердні документи (за наявності). 

Правило 4. Працівник, який подав заяву на звільнення за власним бажанням, має право протягом двотижневого строку відкликати свою заяву, і звільнення в цьому випадку не проводиться. Але є виняток, коли працівник не може відкликати свою заяву: якщо на його місце вже запрошений новий співробітник у порядку переведення з іншого підприємства (ч. 4 ст. 24, ч. 2 ст. 38 КЗпП). На цей момент звертає увагу Верховний Суд в п. 12 Постанови від 06.11.992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». 

Таке відкликання зазвичай оформлюється відповідною заявою працівника про відкликання заяви на звільнення. Крім того, якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Правило 5. Якщо з працівником укладено строковий трудовий договір (відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП), то розірвати такий договір достроково на вимогу працівника можливо тільки в разі:

1. хвороби або інвалідності працівника, які перешкоджають виконанню роботи за договором;
2. порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору;
3. у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП.

Підсумовуючи все вищевказане, у разі звільнення за власним бажанням слід оформити наступні документи:

1. Заяву працівника на звільнення за власним бажанням. У разі наявності поважних причин для звільнення в заяві вказуються ці причини та бажана дата звільнення;
2. Наказ про звільнення, який укладено або за типовою формою № П-4, затвердженою Наказом № 489, або у довільній формі із зазначенням усіх необхідних реквізитів, що вказані у типовій формі;
3. Внести запис про звільнення працівника (якщо трудова книжка зберігається у роботодавця, або за бажанням працівника).

В залежності від конкретних обставин запис про звільнення може бути таким: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», а у разі звільнення за власним бажанням з поважної причини робиться, наприклад, такий запис: «Звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за інвалідністю, ст. 38 КЗпП України» (див. лист Мінсоцполітики від 29.08.2012 № 311/13/116-12).

Звільнення за угодою сторін

Звільнення за угодою сторін здійснюється на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. У законодавстві не прописано ані порядок оформлення, ані строки такого звільнення.

Роз’яснення Мінсоцполітики щодо порядку звільнення за угодою сторін можна знайти у листі від 04.04.2014 № 60/06/186-14, де зазначено, що порядок і строки припинення трудового договору за угодою сторін визначаються працівником і власником (або уповноваженим ним органом) у кожному конкретному випадку.

Законодавство не передбачає обов’язкового оформлення письмового документа, що ініціює звільнення (заяви працівника або повідомлення роботодавця), тому ініціатива щодо звільнення фактично може бути висловлена працівником або роботодавцем іншій стороні усно. Проте, звісно, краще і безпечніше зафіксувати усі домовленості про звільнення за угодою сторін письмово – у заяві працівника та/або угоді між працівником та роботодавцем.

У наказі (розпорядженні) про звільнення за згодою сторін, зокрема, зазначаються:

1. підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 1 ст. 36 КЗпП;
2. дата звільнення, про яку домовлялися сторони.

Працівник фіксує свою згоду шляхом проставляння свого підпису під час ознайомлення з наказом.

Ще раз підкреслимо: зважаючи на вищенаведене роз’яснення Мінсоцполітики, для звільнення за цією підставою не обов’язково оформлювати заяву працівника на звільнення. Але якщо ініціатором звільнення виступає працівник, ми радимо все ж таки цей документ оформити, щоб уникнути у майбутньому можливих суперечок між роботодавцем і працівником. 

Чи потрібно працівнику попереджати роботодавця про звільнення за угодою сторін за 2 тижні? 

Ні, не потрібно. На відміну від ст. 38 КЗпП, п. 1 ст. 36 КЗпП не передбачає такого обов’язку. Це і є одна з відмінностей звільнення за власним бажанням та за угодою сторін

Але, як ми вже вказали вище, дата звільнення погоджується між працівником та роботодавцем, та цілком ймовірно, що такою датою буде дата, яка наступає після спливу 2 тижнів з моменту ініціювання звільнення. Але в такому випадку це право сторін, а не обов’язок.

Чи може працівник відкликати свою заяву на звільнення за угодою сторін?

В КЗпП цей момент не прописаний. Тож, якщо сторони трудового договору домовилися про певну дату звільнення, то працівник не має права відкликати заяву на звільнення.

Але, якщо роботодавець не заперечує та згоден на таке відкликання, то воно не буде порушенням. На цей момент Верховний Суд звертає увагу в Постанові № 9 (п. 8), в якій зазначається, що у випадку досягнення домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості можливе тільки за взаємної згоди на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Отже, щоб працівник міг відкликати свою заяву про звільнення, необхідно дістати згоду другої сторони – роботодавця.

Чи має право працівник, з яким укладено строковий трудовий договір, звільнитися за угодою сторін? Чи стосується ця підстава тільки працівників, що працюють на безстрокових умовах?

Так, такий працівник, має право звільнитися за угодою сторін

Стаття 36 КЗпП, що передбачає цей вид припинення трудового договору, не конкретизує, на яких саме найманих працівників поширюється її дія. Тому її можна застосовувати як до працівників, прийнятих за безстроковим трудовим договором, так і до тих, хто працює на умовах строкового трудового договору. У цьому випадку визначальним є досягнення згоди сторін щодо звільнення, а вид трудового договору не має значення.

Порівнюємо дві підстави для звільнення

Як бачимо, звільнення за власним бажанням і за угодою сторін дуже схожі. Але головна відмінність – необхідність працівника попереджати роботодавця за 2 тижні про звільнення за власним бажанням.

На наш погляд, працівнику вигідніше саме звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП. Адже після подання заяви та спливу 2 тижнів, роботодавець не має права більше затримувати працівника, а має видати наказ про звільнення та здійснити остаточний розрахунок з працівником, інакше такий роботодавець може мати серйозні проблеми. Крім того, протягом двотижневого відпрацювання у працівника є право передумати та відкликати свою заяву на звільнення.

Зовсім інша річ зі звільненням за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП. Ця підстава для звільнення більш вигідна роботодавцю, оскільки він має право, як і працівник, висувати свої вимоги щодо дати звільнення і не погоджуватися з датою, на якій наполягає працівник. Крім того, працівник не має права відкликати свою заяву на звільнення за цією підставою без згоди на це роботодавця. І головна перевага звільнення за угодою сторін: припинити трудові відносини допустимо у будь-яку дату, узгоджену між працівником і роботодавцем (навіть день у день). 

Але, якщо мова йде про звільнення за власним бажанням працівника, з яким укладено строковий трудовий договір, та у працівника немає поважних підстав для дострокового розірвання цього договору, передбачених ст. 39 КЗпП, то для такого працівника звільнення за угодою сторін буде виходом з ситуації.

Висновки

1. Головна відмінність звільнення за угодою сторін від звільнення за власним бажанням – це відсутність необхідності працівника попереджати про звільнення за 2 тижні, але дату звільнення сторони обов’язково мусять узгодити.
2. Переваги та недоліки є у кожної з розглянутих підстав, тому обираючи підставу для звільнення, слід ураховувати конкретні обставини кожної ситуації.

Оксана КОВАЛЬЧУК, редактор kadroland

Шаблони та зразки документів:

Заява про звільнення за власним бажанням працівника з роботи за сумісництвом

Наказ про звільнення за власним бажанням працівника з роботи за сумісництвом

Заява про звільнення за власним бажанням через бойові дії без відпрацювання 2 тижнів

Наказ про звільнення за власним бажанням через бойові дії без відпрацювання 2 тижнів

Наказ про звільнення за власним бажанням у 2024 році з виплатою грошової компенсації

Наказ про звільнення за власним бажанням (утримання суми відпускних)

Заява про звільнення за власним бажанням (зарахування на військову службу)

Заява про звільнення за власним бажанням

Наказ про звільнення за власним бажанням

Заява про звільнення за угодою сторін

Наказ про звільнення директора за угодою сторін