Правила звільнення за власним бажанням: віза та наказ

Якщо роботодавець погоджується на звільнення, то це немає значення – все можна зробити навіть і у день подання заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n218) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Тобто якщо роботодавець не згоден, то покинути роботу раніше, аніж через 14 днів після подання своєї заяви про звільнення, працівник не може (якщо в нього немає поважних причин для звільнення) – це вважатиметься прогулом. Водночас, якщо роботодавець не заперечує, то звільнення можна провести і без відпрацювання двох тижнів – навіть у день подання заяви про звільнення, якщо роботодавець на це згоден. Затримувати ж звільнення довше, аніж на 14 днів після подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням, роботодавець не може.

Таким чином, у разі, якщо працівник хоче звільнитися у будь-який день до спливу двох тижнів після подання заяви і керівник підприємства проти цього не заперечує, то віза і наказ можуть бути датовані будь-якою датою у проміжку між датою подання працівником заяви та датою, вказаною у заяві як день звільнення. Якщо роботодавець вимагає відпрацювати два тижні, то віза має бути проставлена у день подання заяви (оскільки не можна затримувати початок обліку 14 днів), а наказ виданий у будь-який час між датою подання заяви та останнім днем звільнення (тобто не пізніше 14 днів після подання заяви).

Раді допомогти, звертайтесь ще!