Встановити роз’їзний характер праці можна в колдоговорі або письмовому трудовому договорі. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником) (п. 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 № 59). Якщо колдоговором такий перелік посад, професій не передбачено або зазначене не обумовлено трудовим договором (контрактом), службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи є відрядженням (лист Мінфіну від 29.04.2005 № 31-03173-03-29/8103).

Оскільки при запровадженні роз’їзного характеру праці змінюються умови оплати праці, йдеться про зміну істотних умов праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП). У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, передбачених частиною третьою статті 32 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Отже, підготуйте наказ про зміну істотних умов праці, ознайомте з ним працівника хоча б за день до запровадження нових умов. Отримайте згоду. Цього достатньо.