Заголовок тимчасово відсутній

Роботодавець не має права відмовити у звільненні за власним бажанням за ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text), але два тижні працівник повинен відпрацювати, якщо у нього немає поважних причин для звільнення.

Якщо у працівника відсутні поважні причини для звільнення, передбачені у ч. 1 ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text) (наприклад, переїзд на нове місце проживання, вагітність, вихід на пенсію тощо), то він повинен відпрацювати два тижні. Якщо у заяві про звільнення не вказано дату звільнення, то відлік двох тижнів почнеться з дня реєстрації заяви. У відділі кадрів мають підготувати проєкт наказу про звільнення – роботодавець повинен його підписати, бо від його згоди вже нічого не залежить. Якщо ж керівник підприємства таки не підпише наказ про звільнення, то працівник після дати звільнення вже може не виходити на роботу, а якщо з ним вчасно (тобто в день звільнення) не проведуть остаточний розрахунок, то він зможе ще отримати й виплату середнього заробітку за дні затримки відповідно до ст. 117 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text)). Такі дії роботодавця є прямим порушенням трудового законодавства, за що загрожує фінансова відповідальність за ст. 265 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text) у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (на сьогодні це 20 100 грн). Крім цього штрафу, у ст. 41 КУпАП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#Text) посадовим особам підприємств незалежно від форми власності встановлено ще й адміністративну відповідальність – штраф у розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1 700 грн). Також працівник може звернутися з повідомленням про порушення трудових прав до територіального органу Держпраці за місцезнаходженням роботодавця зі скаргою на дії, що порушують законодавство про працю.

Раді допомогти, звертайтесь ще!