Заголовок тимчасово відсутній

Якщо Ви маєте на увазі звільнення за власною ініціативою, а не за ініціативою роботодавця, то за можливості – краще за власним бажанням з поважних причин.

У ч. 1 ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n218) зазначені поважні причини для звільнення за власним бажанням працівника – це переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом. За наявності таких причин, по-перше, можна звільнитися в будь-який день без відпрацювання двотижневого строку, по-друге – відповідно до законодавства особа, яка звільнилася за власним бажанням з поважних причин, може отримати допомогу по безробіттю вже з восьмого дня після реєстрації, зареєструвавшись в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна ((ч. 5 ст. 22 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/conv#n254)).

Але не в усіх такі причини є. За їх відсутності залишається «звичайне» звільнення за власним бажанням (без поважних причин) за цією ж ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n218) чи за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n204). Проте особи, які звільнилися з останнього місця роботи за цими підставами – за власним бажанням без поважних причин або за згодою сторін, отримують допомогу тільки з 31-го календарного дня після набуття статусу безробітного (ч. 4 ст. 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1533-14/conv#n282)).

Раді допомогти, звертайтесь ще!