День смерті обов'язково табелюється, а оплата залежить від того, чи перебував працівник цього дня на роботі.

У разі припинення трудового договору у зв'язку зі смертю працівника за п. 8-2 ст. 36 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n204) датою звільнення завжди буде день смерті працівника – незалежно від того, трапилося це у робочий чи позаробочий час (навіть якщо б це сталося у вихідний день, саме він мав би бути днем припинення трудового договору).

Оскільки ж наказ про припинення трудового договору у зв'язку зі смертю працівника Ви можете видати винятково лише після отримання копії свідоцтва про смерть, то дата видачі наказу має бути така ж чи ще пізніше, аніж дата видачі свідоцтва про смерть (тобто наказ буде видано принаймні на кілька днів пізніше, ніж день фактичної смерті працівника). Тож допоки у Вас не буде свідоцтва про смерть, Ви не можете видати наказ про припинення трудового договору у зв'язку зі смертю працівника, і маєте табелювати працівника як «І» (інші причини неявок). Після ж отримання свідоцтва про смерть і видання наказу про припинення трудового договору, Вам потрібно скласти скоригований табель і залишити табелювання лише до дня смерті включно (тобто день смерті працівника буде останнім протабельованим днем). Після цієї дати уся інформація про працівника з табеля має бути вилучена.

Оплата дня смерті працівника залежить від того, чи був працівник у день смерті на роботі – якщо був, то у табелі має бути позначено цей день як «Р» (години роботи, передбачені колективним договором) і, відповідно, такий день має бути оплачений, якщо ні – то у табелі буде «І» (інші причини неявок) і такий день не оплачуватиметься.

Раді допомогти, звертайтесь ще!