Вибір між мобілізацією та контрактом: права працівника і гарантії

Не треба звільнятися працівнику.

Гарантії та пільги для мобілізованого працівника

З 24 лютого 2022 року в Україні діє загальна мобілізація на підставі Указу Президента від 24.02.2022 № 65/2022 та Закону України від 03.03.2022 № 2105-IX. Працівники, яких призвано на військову службу, мають право на гарантії та пільги, передбачені трудовим законодавством.

Розглянемо їх детальніше.

1. За мобілізованим працівником зберігається місце роботи та посада на підставі ч. 3 ст. 119 Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП). На період військової служби роботодавець має увільнити працівника від роботи. Зверніть увагу! До 19 липня 2022 року за мобілізованими на військову службу працівниками зберігався також середній заробіток, проте ця гарантія була скасована на підставі Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон № 2352) За педагогічними та науково-педагогічними працівниками середній заробіток зберігався до 24 грудня 2023року на підставі ч. 2 ст. 57 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» та ч. 3 ст. 63 Закону України від 06.06.2019 № 2745-VIII «Про фахову передвищу освіту». Але і цю гарантію було скасовано на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» (далі – Закон № 3494).

Отже, зараз за мобілізованими працівниками зберігається місце роботи та посада, а середній заробіток не зберігається. Але, якщо у роботодавця є можливість та бажання, він має право здійснювати виплати мобілізованим працівникам на добровільних засадах, але такі виплати мають бути передбачені відповідними внутрішніми документами роботодавця (Положення про оплату праці, наказ тощо).

2. Мобілізований працівник має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 2 ст. 24 Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», далі – Закон про відпустки). Таке право з’явилося у мобілізованих працівників з 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Закону № 3494). Відповідні зміни було внесено у ч. 2 ст. 24 Закону про відпустки.

Отже, право на отримання компенсації за невикористані дні відпустки стосується тільки працівників, які були мобілізовані, починаючи з 24 грудня 2023 року. Працівники, які були призвані на військову службу до цієї дати, права на виплату грошової компенсації не мають Виплата компенсації здійснюється за бажанням працівника, про яке працівник має повідомити роботодавця у письмовій заяві. Для подання такої заяви потрібно дотримуватися встановленого законодавством строку: працівник має подати роботодавцю заяву про виплату компенсації не пізніше останнього дня місяця, у якому його було увільнено від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

3. Період військової служби працівника не зараховується в стаж для надання щорічної відпустки (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки). Але роботодавцям потрібно враховувати такий нюанс: цей період не включається в відпускний стаж тільки починаючи з 19 липня 2022 року, відповідно до Закону № 2352.

4. Особи, звільнені з військової служби за призивом під час мобілізації, мають право на щорічну відпустку повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи (п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Зазвичай працівники у перший рік роботи мають право на щорічну відпустку повної тривалості тільки після шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві. А до закінчення шестимісячного терміну щорічна відпустка надається працівнику пропорційно до відпрацьованого ним часу (ч. 5, 6 ст. 10 Закону про відпустки). Але з цього правила є винятки, і один з таких винятків стосується працівників, звільнених з військової служби.

5. Працівники, які стали до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації мають право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів (п. 20 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки). Мова йде про відпустку, яка надається працівнику в обов’язковому порядку за наявності бажання працівника отримати таку відпустку.

Тож, якщо працівник бажає, то роботодавець не має права відмовити в наданні такої відпустки. Проте зараз по суті реалізувати цю норму неможливо, оскільки не оголошено демобілізацію Указом Президента або закінчення особливого періоду.

6. Деякі категорії працівників після військової служби мають право на додаткову відпустку тривалістю 14 календарних днів на рік на підставі ст. 162 Закону про відпустки. Отже, така відпустка надається: учасникам бойових дій; особам з інвалідністю внаслідок війни. Для отримання додаткової відпустки працівнику треба мати відповідний статус, який підтверджується за правилами, встановленими Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII. У такого працівника має бути відповідне посвідчення, яке необхідно пред’явити роботодавцю для отримання права на додаткову відпустку.

Раді допомогти, звертайтесь ще!