Чи може працівник просити простій при відмові працювати

Працівник може лише ініціювати повідомлення про відсутність роботи, але рішення про запровадження простою приймає роботодавець; у описаній ситуації підстав для оплаченого простою не з вини працівника немає, бо медсестрі пропонувалася інша робота, від якої вона відмовилась.

Обґрунтування

1. Простій запроваджує роботодавець, а не працівник. Простій — це тимчасове зупинення роботи через відсутність організаційних або технічних умов, невідворотну силу чи інші обставини, і його введення є рішенням роботодавця, а не правом працівника вимагати його оформлення заявою, хоча працівник може повідомити про неможливість роботи та причини такої ситуації відповідно до ч. 1 ст. 34 Кодексу законів про працю.

2. Наслідки відмови від іншої роботи під час відсутності основної. Якщо роботодавець може забезпечити працівника іншою роботою, яка відповідає його кваліфікації, але працівник від неї відмовляється, відсутність зайнятості вже не є об’єктивною причиною простою не з його вини, а отже немає підстав оплачувати такий час як простій не з вини працівника за правилами ст. 113 КЗпП.

3. Як кваліфікувати час у наведеному прикладі. У ситуації з медсестрою, яка не задіяна через дистанційне навчання студентів і відмовилась від усіх запропонованих альтернативних робіт, роботодавець може: не оформлювати простій узагалі, кваліфікуючи її відсутність як невиконання трудових обов’язків, або, якщо приймається рішення про простій з вини працівника, оформити його актом і наказом, причому такий простій не оплачується згідно з ст. 113 КЗпП.

У вашому випадку працівниця може звернутися письмово, але це лише підстава для розгляду, тоді як остаточне рішення про простій та його вид належить роботодавцю.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?