Звільняйте за власним бажанням працівника без згадки про його звільнення з військової служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n709) за працівниками, зокрема, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Але наведена норма є гарантією збереження робочого місця за окремими категоріями працівників на певний період, а не їх обов'язку повернутися на це місце роботи – тому за власним бажанням за ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n218) Ви могли б звільнити працівника і у період його мобілізації (оформлення документів стандартне – заява від працівника та виданий на її підставі Ваш наказ). Виходити на роботу працівникові для такого звільнення не потрібно – більше жодні документи Вам оформляти не треба.

Про звільнення з військової служби працівника за таких обставин взагалі краще не згадувати – оскільки у Вас не має підтверджувальних документів, Ви не можете його «повернути» на роботу відповідним числом, а коли будуть – доведеться видавати наказ та отримувати пояснювальні записки від працівника, чому він стільки часу не виходив на роботу та не повідомляв про своє звільнення з військової служби (на жодні виплати при звільненні за власним бажанням це не вплине – просто буде зайвий клопіт). Тож нехай працівник подає заяву про звільнення за власним бажанням, а Ви на її підставі видавайте стандартний наказ про звільнення за ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n218).

Раді допомогти, звертайтесь ще!