Заголовок тимчасово відсутній

Звільнення працівника, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з ініціативи роботодавця під час дії воєнного стану, є порушенням законодавства про працю. У ч. 3 ст. 184КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається. Але це не стосується випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Ця гарантія поширюється також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.У період дії воєнного стану (ч. 1 ст. 5 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану») допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці. Звичайно ж, найкращий варіант повідомлення — письмовий.Законодавством не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про наступне вивільнення у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників. Водночас у разі виникнення трудових спорів потрібно мати докази, що працівника було повідомлено про відповідне вивільнення за 2 місяці (див. лист Мінсоцполітики від 24.09.2019 р. № 10/0/36-19).Якщо працівник відмовляється підписувати повідомлення про звільнення, зокрема, через те, що вважає таке звільнення незаконним, не потрібно примушувати його. У такій ситуації радимо скласти акт про відмову від підпису. Якщо це звільнення через скорочення, то працівнику потрібно виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячної зарплати. Крім того потрібно просети остаточний розрахунок, тобто виплатити всі належні кошти працівнику і в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ст. 47 КЗпП)

Раді допомогти, звертайтесь ще!