Заголовок тимчасово відсутній

З’явилось таке поняття як надання оплачуваної відпустки без збереження заробітної плати. На практиці воно викликає дуже багато запитань та суперечок.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 12 Закону № 2136, а також роз’яснень Мінекономіки, назвемо основні правила надання оплачуваних відпусток без збереження зарплати.

Правило 1. Надання щорічної відпустки тривалістю 24 к. дн. з оплатою – обов’язкове!

Щорічна відпустка без збереження зарплати може надаватися тільки відносно днів, що перевищують 24 к. д. на рік.

Тобто, 24 к. д. за кожний рік роботи працівника повинні бути надані йому з нарахуванням та виплатою відпускних, а решта днів щорічної відпустки (якщо така є) може надаватися без збереження зарплати.Наприклад, у працівника, який є особою з інвалідністю III групи, тривалість щорічної відпустки – 26 к. дн. Йому повинна бути надана щорічна відпустка за поточний рік – 24 к. д., а решта днів цієї відпустки (2 к. дн.) за рішенням роботодавця може бути перенесена на період після припинення або скасування воєнного стану, або ж надана без збереження зарплати.

Правило 2. Як і інші оплачувані відпустки (не)можуть надаватися безоплатно.

Без оплати не можуть надаватися відпустки:

у зв’язку з вагітністю та пологами;
для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
у зв’язку з усиновленням дитини.

Надати без оплати роботодавець має право такі види інших оплачуваних відпусток:

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону № 504);
додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону № 504);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13 - 15 Закону № 504);
творча відпустка (ст. 16 Закону № 504);
відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 161 Закону № 504);
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону № 504);
відпустка при народженні дитини (ст. 191 Закону № 504).

Приклад. Працівниця, яка має статус одинокої матері, має право на додаткову оплачувану відпустку працівникам, які мають дітей на підставі ст. 19 Закону № 504 тривалістю 10 к. дн. За 2023 рік вона отримала право на цю відпустку з початку 2023 року (з 01.01.2023), а нове правило почало діяти тільки з 24.12.2023. Тому, за 2023 рік роботодавець не має права надавати цю відпустку працівниці без збереження заробітної плати. А за 2024 рік право на відпустку виникло у працівниці з 01.01.2024, тобто після 24.12.2023. Отже, ця відпустка за 2024 рік може бути надана без оплати.

Правило 4. Виплата компенсації при звільненні працівника: компенсуються всі дні невикористаних відпусток без обмежень.

На порядок виплати компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні нові правила не вплинули: як і до 24.12.2023, так і після цієї дати в ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 передбачено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до ст. 24 Закону № 504.Тобто, компенсації підлягають всі не використані працівником до дати звільнення дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.Отже, незалежно від того, що у період воєнного стану роботодавець має право при певних умовах відмовити працівнику в наданні відпустки (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136), обмежити щорічну відпустку тривалістю 24 к. дн., або надати оплачувану відпустку без збереження зарплати, при звільненні працівника компенсуються всі дні невикористаних відпусток, без будь-яких обмежень.

Правило 5. Право, але не обов’язок!

Надання оплачуваної відпустки без збереження зарплати – право, а не обов’язок роботодавця. На цей момент звертає увагу Мінекономіки у листі від 28.01.2024 № 4706-05/6893-09.

Зверніть увагу, що при наданні відпусток працівнику, у роботодавця є декілька варіантів дій на вибір, з урахуванням норм трудових відносин у період дії воєнного стану:

надати працівнику всі дні відпусток, на які має право працівник, без встановлення обмежень 24 к. дн. щорічної відпустки;
якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 к. дн., надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки може бути перенесено на період після припинення або скасування воєнного стану;
надати оплачувані відпустки (їх частини) без збереження зарплати (з урахуванням всіх вище перелічених правил).

Але, останній варіант дуже ризиковий для роботодавця, оскільки:

по-перше, норми ч. 1 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n43 у останній редакції виписані не дуже зрозуміло: у абзаці третьому цієї норми мова йде і про надання за рішенням роботодавця оплачуваних відпусток без збереження зарплати, і тут же вказано, що надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану;
по-друге, виходячи з позиції Мінекономіки у вищезгаданому листі, для надання оплачуваної відпустки без збереження зарплати, роботодавець повинен обґрунтувати необхідність надання цих відпусток та мати документальне підтвердження настання обставин, що спричинили таку необхідність. Як саме має бути здійснене таке обґрунтування та які документи можуть його підтверджувати, теж не зовсім зрозуміло.

Тому, радимо роботодавцям не надавати оплачувані відпустки без оплати (тим більше, що на даний час практика надання таких відпусток ще не склалася), а використовувати інші варіанти (або надання відпустки без обмежень, або перенесення надання відпустки на період після закінчення воєнного стану).

Раді допомогти, звертайтесь ще!