Чи обов’язково мати положення про оплату праці на підприємстві

Відсутність положення про оплату праці чи колективного договору досить негативний наслідок для роботодавця. Адже саме у цих документах він може врегулювати/конкретизувати значну частину питань, які чинне законодавство обійшло. Це дає змогу усунути прогалини в нарахуванні зарплати, окремих її складових, та в разі спору з працівником, фахівцями Держпраці чи інших контролюючих органів виграти його, у т. ч. в судовому порядку

Положення про оплату праці — один із найпоширеніших локальних актів, які підприємство чи організація розробляє та затверджує самостійно.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій та винагород установлюються роботодавцем, і після погодження з профспілкою (представником колективу) фіксують їх саме в положенні про оплату праці.

Традиційно внутрішня «кухня» роботодавця щодо отримання винагороди його працівниками функціонує з огляду на норми колективного договору. Саме там зазвичай закріплюють загальні вимоги щодо оплати праці. Конкретизація їх за кожним окремим працівником відбувається в укладеному з останнім трудовому договорі (контракті). Безпосередньо нормативними актами це не встановлено, але, зважаючи на практику, утворився підхід, за яким положення про оплату праці є обов’язковим додатком до колективного договору.

Раді допомогти, звертайтесь ще!