Чи можна примусити працівника взяти обов'язкову відпустку

Порядок надання щорічних відпусток працівникам визначено ст. 10 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n87, відповідно до якої щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникам з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками відпусток. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Тому, якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку, враховуючи, що роботодавець несе відповідальність за ненадання відпустки, він має право у межах, встановлених графіком, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки. Відповідно до ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця. За їх невиконання працівника може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Отже, працівнику можна надати відпустку попри його небажання її використати.

З іншого боку, Мінсоцполітики у своєму листі від 11.07.2018 р. № 1213/0/101-18/284 зазначає, що зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку, може бути проведена за узгодженням сторін трудового договору і за умови виникнення обставин, що змушують перенести щорічну відпустку. Якщо працівник просить перенести відпустку на інший період, а роботодавець не заперечує щодо зміни періоду використання ним відпустки, то порушення законодавства про відпустки не вбачається. Отже, якщо ініціатором перенесення відпустки є працівник, то роботодавець може змінити строки надання відпустки, передбачені графіком. Для цього працівник має подати заяву про таке перенесення та пояснити його причину.

Невикористання працівниками відпусток у заплановані строки може призвести до накопичення великої кількості невикористаних днів відпустки, за які при звільненні має бути виплачено компенсацію, що може призвести до дисбалансу у фонді оплати праці. Крім того, у мирний час діють положення ч. 2 ст. 12 Закону 504, згідно з якою невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Тобто після скасування режиму воєнного стану несвоєчасне використання відпусток може бути розцінено як порушення трудового законодавства. Отже, чи надавати відпустку примусово або врахувати бажання працівника, підприємство вирішує самостійно.

Раді допомогти, звертайтесь ще!