Правомірність залучення працівників до понаднормових робіт у війні

Під час воєнного стану тривалість робочого часу для працівників критичної інфраструктури може бути збільшена до 60 годин на тиждень (для загального режиму) та до 40 годин (для скороченого режиму). Таке збільшення не вважається надурочною роботою та оплачується пропорційно. Однак роботи понад ці норми вважаються надурочними.

У статті 6 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про особливості трудових відносин під час воєнного стану» (далі – Закон №2136) визначено, що нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Збільшення для працівників підприємств критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо) робочого часу на підставі ч. 1 або 2 ст. 6 Закону № 2136 робочого часу до 60 або 40 годин не є надурочною роботою, і підлягає оплаті відповідно до норм ч. 7 ст. 6 Закону № 2136 у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

Проте, виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 та 2 Закону № 2136 також буде надурочною роботою. При цьому 5-денний або 6-денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем, час початку та закінчення щоденної роботи (зміни) визначає роботодавець. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

Щодо працівників підприємств, установ, організацій , які не належать до об’єктів критичної інфраструктури, роботодавці не наділені повноваженнями збільшення робочого часу і мають дотримуватися тривалості робочого часу, передбаченої статями 50, 51 КЗпП.

Наведена вище норма часто сприймається неправильно з огляду на неправильне розуміння застосування норми ч. 6 ст. 6 Закону № 2136. Застосування надурочних робіт регулюється відповідними статтями КЗпП, а згідно з ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 на період дії воєнного стану в частині регулювання надурочних робіт не застосовуються норми ч. 1 ст. 65 КЗпП.

Таким чином, у період дії воєнного стану призупинено норму, якою визначено, що надурочні роботи не повинні перевищувати для працівника 4 годин протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

Однак, під незастосуванням норми ч. 1 ст. 65 КЗпП слід розуміти не залучення до роботи працівників без дотримання розмежування робочого часу протягом тижня, його тривалості та перерви на відпочинок, а можливість залучення до надурочних робіт у порядку, визначеному законодавством, з можливістю працювати надурочно більше ніж 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік.

Тому працівників, яким відповідно до ч. 1 або 2 ст. 6 Закону № 2136 встановлено збільшену тривалість робочого часу, може бути залучено до надурочних робіт, понад встановлений час роботи, з дотриманням вимог статті 62, 63, 64, 106 КЗпП.

Раді допомогти, звертайтесь ще!