Конкретна тривалість скороченого робочого часу для особи з інвалідністю не встановлена жодним нормативно-правовим актом, у т.ч. ні статтею 51 КЗпП, ні ЗУ №2694.

Тому, якщо у рекомендаціях МСЕК чи рішенні експертної команди, чи ІПР зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах “скороченого робочого дня/тижня”, роботодавець на прохання інваліда зобов’язаний встановити йому неповний робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник (шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня), відповідно до ст. 172 КЗпП. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n951

Для цього особа з інвалідністю подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ. У разі незгоди інваліда на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.

Також ст.172 КЗпП передбачено, що залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63).

Отже, робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям. Працівник пише згоду на роботу в нічний час. Роботодавець затверджує графік змінності роботи працівника.

Раді допомогти, звертайтесь ще!