Заголовок тимчасово відсутній

Статею 12 Закону 2136 передбачено 2 види відпустки без збереження зарплати:

1) відповідно до ч. 3 ст 12 - за згодою сторін, надається будь-якому працівнику, тривалість не обмежена, але в межах воєнного часу;

2) відповідно до ч. 4 ст 12 - в обовязковому порядку, надається тільки працівникам які перебувають за кордоном або набули статусу ВПО в межах воєнного часу , але не більше 90 кдн.

Отже, якщо працівник ще не використовував 90 днів відпустки за ч. 4 ст. 12 Закону 2136, то він може написати заяву про надання саме такої відпустки і роботодавець не може йому відмовити. Також працівник має право написати заяву про надання йому першого виду відпустки, але роботодавець може і відмовити працівнику у наданні такої відпустки. Тобто, якщо мова про відпустку за ч. 3 ст 12 Закону про відпустки, то її можна надати будь-якому працівнику, але за згодою роботодавця і її тривалість може бути більше 90 днів. Закон 2136 не містить заборони надавати таку відпустку працівникам, які виїхали за кордон. Тобто у таких праціівників є право оформити як першу відпустку (за згодою сторін), так і другу

Раді допомогти, звертайтесь ще