Відшкодування коштів за безоплатні відпустки під час війни

Однозначної відповіді на це запитання ані чинне законодавство, ані офіційні роз'яснення не містять – можна припустити, що все відбуватиметься на розсуд роботодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43) у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Тобто за потреби директор будь-якого підприємства може відмовити у період дії воєнного стану надати дні щорічної основної відпустки, що перевищують мінімальний термін у 24 календарні дні, а також не надавати під час дії воєнного стану невикористані відпустки за минулі роки. Також роботодавець може прийняти рішення щодо надання невикористаних днів такої відпустки без збереження заробітної плати.

На думку Мінекономіки, викладену у листі від 28.01.2024 р. № 4706-05/6893-09, у разі прийняття рішення роботодавцем щодо надання без збереження заробітної плати невикористаної оплачуваної відпустки роботодавець має обґрунтувати необхідність надання цих відпусток без збереження заробітної плати та документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність (тобто фінансову неспроможність підприємства оплатити такі відпустки). Тому усім роботодавцям, які мають можливість надати і оплатити своїм працівникам щорічні відпустки, саме так варто і зробити – чинне законодавство цього не забороняє, усі оплачувані відпустки роботодавець може надати своїм працівникам (в нього є право їх не надавати або не оплачувати під час дії воєнного стану, але не обов'язок).

Щодо конкретної відповіді на Ваше запитання, то навіть Мінекономіки ухиляється від прямої відповіді на нього, обмежуючись лише вказівкою, що після припинення або скасування воєнного стану невикористані дні оплачуваних відпусток можуть бути надані лише зі збереженням на їх період заробітної плати (що й так було зрозуміло).

Тож, якщо відверто, не варто використовувати цю норму на практиці – по-перше, внаслідок її двозначного тлумачення, по-друге – через обов'язковість доведення роботодавцем неспроможності надати оплачувані дні відпустки. Поки ж, з того, що є, вбачається, що остаточне рішення залежить від роботодавця: 1) або роботодавець під час воєнного стану надає працівникові відповідну кількість днів відпустки (вона має дорівнювати невикористаним дням щорічної відпустки понад 24 календарні дні) без збереження заробітної плати (але це буде не відпустка без збереження зарплати за згодою сторін, а, умовно кажучи, відпустка без зарплати за невикористані дні щорічної відпустки), а після скасування чи припинення воєнного стану надає працівникові ще раз відповідну кількість днів невикористаної відпустки, але вже з оплатою; 2) або роботодавець після скасування чи припинення воєнного стану просто виплачує «відпускні» за дні, надані працівникові без оплати; 3) або роботодавець надає ці дні як відпустку без збереження заробітної плати і надалі (після скасування чи припинення воєнного стану) працівник їх використати вже не зможе – тобто оплата за певну кількість днів відпустки просто втрачається. Тому узгодьте це питання з Вашим керівництвом, а в особовій картці П-2 просто ставьте позначку, що це «щорічна відпустка без оплати».

Раді допомогти, звертайтесь ще!