Відповідно до вимог ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Відлік двотижневого строку для визначення дати звільнення проводять з дня, що настає за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням. Статтею 241-1 КЗпП України визначено обчислення строків, передбачених КЗпП України, тобто який день вважати датою попередження роботодавця:
— день реєстрації заяви про звільнення відповідальним працівником підприємства, наприклад працівником відділу кадрів або секретарем, — якщо заява подавалася особисто працівником;
— день отримання працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис — якщо заява на звільнення надіслана поштою.
Якщо останній день двотижневого строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку (днем звільнення) вважається найближчий робочий день (ст. 241-1 КЗпП). Відсутність дати звільнення, як і дати її написання, не робить заяву недійсною (рішення ВСУ від 19.11.2008 р. №6-14270св08; постанова ВС від 16.08.2018 г. у справі № 554/6423/17), тому що відлік двотижневого строку, для того щоб визначити дату звільнення, проводять з дня, що настає за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням.. Наприклад, якщо заява отримана та зареєстрована 21.04.2025, днем звільнення буде 05.05.2025 р.

Раді допомогти, звертайтесь ще!