Роботодавець так має складати графіки роботи, щоб вийти на норму робочого часу в обліковому періоді.

Роботодавець повинен, зокрема, правильно організувати працю працівників згідно ст. 141 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n824. Як роботодавець має оплатити працівникам недопрацьовані години, законодавством прямо не визначено. Фахівці Мінсоцполітики, свого часу, висловлювали позицію: роботодавець має виплатити середній заробіток за всі недопрацьовані години. Водночас маємо розуміти: якщо працівника прийнято на роботу на умовах повного робочого часу, роботодавець має забезпечити його роботою в повному обсязі. Якщо ж працівник не допрацьовує через установлений йому графік роботи, потрібно визнавати простій.

Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП)
А, як відомо, відповідно до ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). При цьому галузевими угодами, колдоговорами може передбачатися й більша сума оплати. Наприклад, у розмірі середнього заробітку.

За підсумованого обліку таку оплату варто передбачити для годин недопрацьованих за обліковий період.

Отже, радимо складати графіки змінності так, щоб працівники з повною зайнятістю відпрацьовували розрахункову норму годин за обліковий період. А коли в окремих випадках цього неможливо дотриматися, то передбачте в колдоговорі чи в положенні про оплату праці, як саме будуть оплачуватися ці недопрацьовані години.

Раді допомогти, звертайтесь ще!