Так, працівник має право на щорічну відпустку, але тривалість днів відпустки залежить від підстав надання відпустки без збереження заробітної плати.

З 24 грудня 2023 р. не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, періоди відпустки без збереження зарплати:

- за згодою сторін через сімейні обставини ( ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298);
- через воєнний стан (ч. 3 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43);
- на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки).

Отже, якщо працівниця за період з 01.07.2024 р -30.06.2025р. перебувала у неоплачуваній відпустці за однією із зазначених підстав, (ст. 26 Закону про відпустки) то ці 13 днів не враховуються в розрахунок щорічної відпустки. І тоді при річній тривалості відпустки в 24 дні вона має право тільки на 23 дні відпустки.

Натомість інші відпустки без збереження зарплати, передбачені ст. 25 Закон про відпустки, зараховують до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку. Якщо працівниця була у відпустці з підстав передбачених ст. 25 Закону , тоді вона має право на відпустку за цей період повної тривалості - 24 календарних дні.

Раді допомогти, звертайтесь ще!