Аргументація щодо сумісництва та переведення працівника на критичному підприємстві

Так, працівник може працювати на повну зайнятість і на основному місці роботи, і за сумісництвом. Або на основному місці роботи працювати на умовах неповного робочого часу, а за сумісництвом на повну зайнятість. Тобто будь-який з наведених в запитанні варіантів є можливим, оскільки законодавство про працю не містить жодних заборон щодо цього. Жодні ризики щодо цього для роботодавця відсутні.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n123 ).

Раніше законодавство обмежувало тривалість роботи за сумісництвом для працівників державних підприємств (постанова КМУ від 3 квітня 1993 р. N 245 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/245-93-%D0%BF#Text ). Але вона втратила чинність 22.11.2022. Тож з цієї дати і для цих працівників відсутні обмеження щодо роботи за сумісництвом.

Щодо того, щоб попросити працівника працювати за основним місцем роботи на умовах неповного робочого часу, то тут можете запропонувати. Але працівник має повне право не погодитись на це. Тим більше, якщо йдеться про дистанційну роботу, коли працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором (ст. 60-2 КЗпП).

Раді допомогти, звертайтесь ще!