Обов'язок роботодавця видавати документи для виїзду за кордон

Ні, роботодавець не зобов’язаний за законом видавати окремий «дозвіл на виїзд за кордон», але без такого дозволу заброньованого працівника, як правило, не пропускають через кордон, тому оформлювати його фактично необхідно; форма і зміст дозволу законом не встановлені, а копії наказу про відпустку для перетину кордону, як правило, недостатньо.

Обґрунтування

1. Нормативні підстави права заброньованого на виїзд Заброньовані військовозобов’язані належать до «інших військовозобов’язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації», і тому мають право на перетин кордону під час воєнного стану за умов, визначених п. 2-6 Правил перетинання державного кордону, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 №57. Для заброньованих прямо застосовуються також вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-XII та Порядку бронювання, затвердженого постановою КМУ від 27.01.2023 № 76, у частині підтвердження факту бронювання. Прикордонна служба додатково вимагає документ, що підтверджує мету виїзду (відрядження чи відпустка).

2. Обов’язок роботодавця видавати окремий дозвіл Жодним нормативно-правовим актом не встановлено прямого обов’язку роботодавця видавати окремий «дозвіл на виїзд за кордон» заброньованому працівнику під час відпустки. Це прямо випливає з того, що Правила перетинання кордону, затверджені постановою КМУ №57, не містять вимоги до такого дозволу як обов’язкового документа для виїзду заброньованого у відпустку. Водночас Держприкордонслужба у своїх роз’ясненнях наполягає, що без такого дозволу заброньованого у відпустку практично не випускають, і зазначає, що в переліку документів для заброньованого має бути:

• документ про відрядження або дозвіл керівника на виїзд під час відпустки;
• військово-обліковий документ із записом про бронювання;
• паспорт для виїзду за кордон;
• довідка з місця роботи, наказ/витяг з наказу про відпустку.
  Тобто обов’язок не є нормативно закріпленим, але є фактично необхідним для реалізації права працівника на виїзд.

3. Форма і зміст «дозволу на виїзд» Законодавство не встановлює типову форму такого дозволу і не регламентує його обов’язкові реквізити. У роз’ясненнях Держприкордонслужби та практичних рекомендаціях вказано, що дозвіл може бути складений у довільній формі, але доцільно, щоб він містив:

• повні дані працівника (ПІБ, посада, за потреби РНОКПП, дата народження);
• підтвердження, що особа є працівником підприємства та заброньована відповідно до Порядку бронювання (із зазначенням строку «бронювання до…»);
• посилання на статус підприємства як критично важливого (реквізити рішення/наказу про критичність);
• чітко визначені країну (країни) поїздки та період перебування за кордоном, узгоджений з датами відпустки;
• посилання на наказ про надання відпустки (номер, дата, вид відпустки);
• призначення документа: «дозвіл на виїзд за кордон під час відпустки для пред’явлення органам Держприкордонслужби України».
  Форма — довільний лист/довідка за підписом керівника із засвідченням печаткою (за її наявності).

4. Чи достатньо лише наказу про відпустку Наказ (або витяг/засвідчена копія наказу) про відпустку сам по собі зазвичай не вважається прикордонниками достатнім для випуску заброньованого працівника. У роз’ясненнях Держприкордонслужби в переліку документів для заброньованого під час відпустки окремо названо:

• наказ/витяг з наказу про відпустку із зазначенням країни та строку перебування;
• довідку з місця роботи;
• дозвіл керівника на виїзд за кордон;
• військово-обліковий документ із відміткою «Бронювання до…»;
• закордонний паспорт, а також часто рекомендовано мати довідку ОК‑5/ОК‑7 і витяг про бронювання з Реєстру (через «Дію»).
  Тобто у практиці прикордонного контролю наказ/витяг є необхідним, але недостатнім документом, і без окремого дозволу ризик відмови у перетині кордону дуже високий.

Важливо: Для мінімізації ризику відмови у перетині кордону доцільно оформити працівнику повний пакет документів: наказ/витяг про відпустку з країною та строком, окремий дозвіл на виїзд, довідку з місця роботи, військово-обліковий документ з актуальною відміткою про бронювання, підтвердження критичності підприємства та, за можливості, витяг з «Дії» і довідку ОК‑7/ОК‑5.

Роботодавець не має формально встановленого законом обов’язку видавати дозвіл, але без його оформлення реалізація права заброньованого на виїзд у відпустку за кордон фактично стає неможливою або дуже ризиковою.