Заголовок тимчасово відсутній

Роботу водіїв, які здійснюють міжнародні рейси, в Україні регулюють:

• Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340; • Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) , укладена 01.07.1970 в м. Женева та ратифікована Законом України від 07.09.2005 № 2819-IV.

Вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі — ТЗ) (п. 1.3 Положення).

Угоду застосовують на території кожної Договірної Сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, що виконують будь-яким транспортним засобом, зареєстрованим на території зазначеної вище Договірної Сторони або на території будь-якої іншої Договірної Сторони (ч. 1 ст. 2 Угоди).

Окрім того, водії є працівниками підприємства на території України. Тому роботодавець має дотримувати норм законодавства про працю, зокрема, КЗпП. Нагадаємо, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП).

В нормах положення та Угоди є певні неузгодженості. Так, нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень (п. 2.2 Положення).

Натомість, загальний період керування протягом будь-яких двох тижнів не повинен перевищувати дев’яносто годин (ч. 2 ст. 6 Угоди).

Кожна Договірна Сторона може застосовувати вищі мінімальні або нижчі максимальні вимоги, ніж ті, що встановлені в статтях 5–8 включно (ст. 4 Угоди).

Стаття 50 КЗпП визначає, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Тому в цій ситуації водії можуть в рейсі керувати автомобілем до 90 годин за два тижні. Однак, робочий час, відпрацьований понад 40 годин на тиждень, є понадурочним.

Аналогічно і щодо інших норм регулювання робочого часу і відпочинку в Угоді, які не узгоджуються з законодавством про працю України.

Стаття 8 Угоди унормовує питання, які регулюють час відпочинку водіїв. Причому, кожне скорочення тривалості відпочинку повинно бути компенсоване еквівалентним часом відпочинку, якщо він використовується повністю до кінця третього тижня, який настає після згаданого тижня (ч. 3 ст. 8 Угоди).

Тобто Угода також зобов’язує роботодавця надавати водію інші дні відпочинку, якщо тривалість відпочинку в рейсі скорочена.

Роботодавець зобов’язаний здійснювати постійний контроль періодів керування, годин іншої роботи й періодів відпочинку, використовуючи всі документи, що знаходяться в його розпорядженні, наприклад особові контрольні книжки. У разі виявлення будь-якого порушення Угоди воно вживає негайних заходів для його усунення й недопущення його повторення, наприклад змінюючи графіки роботи й маршрути (ч. 2 ст. 11 Угоди).

Окрім того, підприємство має встановити на автомобілі контрольні пристрої, покази яких водій використовує для фіксування даних, які відповідають його професійній діяльності й періодам відпочинку (ст. 10 Угоди).

Про необхідність обладнання автомобілів тахографами та наявність індивідуальну контрольну книжку водія йдеться також в Положенні (розд. VI Положення).

Роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР). Тому в табелі обліку використання робочого часу необхідно вказувати фактично відпрацьованих водієм робочий час, зафіксований в контрольних пристроях (особових контрольних книжках). Раді допомогти, звертайтесь ще