Ситуація 1. Дострокове припинення відпустки без збереження зарплати
Працівниця написала заяву про надання неоплачуваної відпустки на період дії воєнного стану з 12.08.2024 до 09.11.2024. Втім, виявила бажання припинити неоплачувану відпустку і стати до роботи з 16.09.2023. Чи можна припинити таку відпустку достроково?
Так, можна.
Нагадаємо, що наразі воєнний стан в Україні продовжено до 05:30 10.11.2024 (Указ Президента від 23.07.2024 №469/2024). При цьому відпустка без збереження зарплати на період дії воєнного стану може надаватися:
- на весь період дії воєнного стану, відомого на час написання заяви. Наприклад, нині – до 09.11.2024, а з 11.11.2024 (10.11.2024 – неділя) працівник повинен стати до роботи;
- на визначений період часу (наприклад, «на 30 календарних днів» з 01.09.2024 до 30.09.2024), але у межах дії воєнного стану.
Законодавство не забороняє достроково припиняти таку відпустку. Тож, якщо роботодавець і працівниця дійшли згоди, то відпустка може бути припинена у будь-який момент. Зауважте, що обов’язок попередити роботодавця про дострокове припинення відпустки за 10 к. дн. стосується тільки дострокового припинення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною (ст. 179 Кодексу законів про працю).
Щоб припинити неоплачувану відпустку, працівниця повинна написати заяву. Роботодавець своєю чергою має видати Наказ про припинення відпустки без збереження зарплати, яким внести зміни до раніше виданого наказу про надання відпустки без збереження зарплати, де коригує дату закінчення та тривалість цієї відпустки.
Ситуація 2. Надання неоплачуваної відпустки на період дії воєнного стану в регіоні, де немає активних бойових дій
Підприємство розташоване на території, де немає активних бойових дій. Чи можна працівниці (без статусу ВПО) надати відпустку на період дії воєнного стану?
Так, можна.
Неоплачувана відпустка на період дії воєнного стану надається без урахування територіальної ознаки. Згадаємо, як звучить основна законодавча норма (ч. 3 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», далі – Закон № 2136):
Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки», без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».
Як бачите, жодних додаткових умов не висувається – тільки (1) бажання працівника, (2) згода роботодавця, (3) надання в період дії воєнного стану.
Тож, роботодавці, які перебувають на території, де немає активних бойових чи окупаційних дій, також мають право надавати неоплачувані відпустки за вищезазначеною підставою.
Ситуація 3. Неоплачувані відпустки не підсумовують
З 12 по 31 серпня 2024 року працівниця перебувала у відпустці без збереження зарплати на період дії воєнного стану. З 02.09.2024 керівник не хоче надавати неоплачувану відпустку за цією підставою, адже працівниця потрібна на роботі. Але з 02.09.2024 працівниця написала заяву на неоплачувану відпустку як внутрішньо переміщена особа на 90 к. дн. З огляду на те, що вона вже була 10 к. дн. у неоплачуваній відпустці, чи маємо надати тільки 70 к. дн.?
Ні, під час воєнного стану Ви можете надати відпустку, про яку просить працівниця, але на строк не більше 90 к. дн.
Працівниця у серпні перебувала у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану (або до закінчення воєнного стану). Таку відпустку надають на підставі ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» та ч. 3 ст. 12 Закону № 2136.
Неоплачувану відпустку працівнику, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, надаємо на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136.
Враховуйте, що за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, роботодавець в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження зарплати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 к. дн.
Немає жодної вказівки, що тривалість може бути зменшена на дні інших неоплачуваних відпусток, якими працівник скористався протягом року.
Отже, коли працівниця у заяві зазначила тривалість відпустки – 90 к. дн., то роботодавець зобов’язаний надати їй відпустку саме такої тривалості незалежно від надання інших видів неоплачуваних відпусток.
Джерело: kadroland
Шаблони та зразки документів:
Заява про достроковий вихід із відпустки без збереження зарплати
Наказ про припинення відпустки без збереження зарплати
Інструменти кадровика: