Чи потрібно переводити працівника на неповний день при сумісництві

Ні, не обов’язково, оскільки робота за сумісництвом повинна виконуватись у вільний від основної роботи час.

За сумісництвом, працівник виконує, крім основної, іншу оплачувану роботу на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи згідно ч. 1 ст. 102-1 КЗпП ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n633).

Кількість роботодавців, з якими працівник може укладати трудові договори про роботу за сумісництвом, за загальним правилом не обмежена. Але обмеження можуть передбачати: законодавство; колективний договір; угода сторін (трудовий договір) згідно частина 2 ст. 21 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n123).

Якщо обмежень немає, то працівник має право укладати трудовий договір за сумісництвом причому навіть на повний робочий час. Законодавством не визначено обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом. Зараз не діють нормативні документи, які визначали обмеження щодо роботи за сумісництвом. Немає заборони працювати за сумісництвом і для керівників. Для приватних підприємств таких обмежень не було і раніше.

Законодавчі обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом вже відсутні. Головна умова, яка повинна дотримуватись - робота за сумісництвом повинна виконуватись у вільний від основної роботи час.

Тож якщо такий працівник-сумісник бажає працювати на повну або неповну зайнятість, він має зазначити про це у заяві про прийняття на роботу із зазначенням в які дні, з якої по яку годину він буде працювати, час перерви.

Враховуючи викладене, у роботодавця за основним місцем роботи не має обов’язку переводити працівника на неповний робочий час.