Можливість працевлаштування за сумісництвом при навчанні та частині ставки

За сумісництвом можна працювати виключно вільний від основної роботи час. Утім надавати довідку з основного місця роботи працівникові не потрібно.

Без основного місяця роботи сумісництво не можливе.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на її підставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Отже працівники можуть виконувати роботу за сумісництвом на іншому підприємстві, крім основного місця роботи.

Законодавство про працю не передбачає можливості для працівника мати два основних місця роботи або місце роботи за сумісництвом без основного місця роботи. Тобто мова про сумісництво може йти тільки тоді, коли у працівника вже є основне місце роботи. На думку Мінпраці, якщо немає основного місця роботи, то не може бути й роботи за сумісництвом (лист Мінпраці від 13.10.2004 № 36-298). Проте трудове законодавство не містить обов’язку роботодавця за сумісництвом перевіряти, чи є у працівника основне місце роботи (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 № 198/06/186-15).

При цьому працювати за сумісництвом можна і повний робочий день, якщо є умови для цього. Адже законодавством не встановлено обмежень щодо тривалості роботи за сумісництвом.

Зараз не діють нормативні документи, які визначали обмеження щодо роботи за сумісництвом. З 25.11.2022 скасовано постанову КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», а у слід за нею і Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.1993 № 43, у яких йшлося про обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом.

Тобто наразі немає заборони, що за сумісництвом працівник державного підприємства може працювати не більше половини тривалості робочого часу. Тепер і на державних підприємствах працівників за сумісництвом можуть приймати на повну зайнятість. Законодавство про працю в таких випадках не буде порушене. Відсутня заборона працювати за сумісництвом і для керівників.

Для приватних підприємств таких обмежень не було і раніше. Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колдоговором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП). Головна умова, яка повинна дотримуватись — робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Тож, якщо такий працівник-сумісник бажає працювати на повну або неповну зайнятість, він має вказати це у заяві про прийняття на роботу із зазначенням:

в які дні, з якої та по яку годину він буде працювати,
час перерви для харчування та відпочинку.

Звісно, фізично працівник не може працювати одночасно на 3 повні «ставки» (8 годин х 3 = 24 години), адже окрім роботи, йому потрібно ще й відпочивати.

Отже, коли за основним місцем роботи працівник працює в інший час, чи не працює, наприклад, через призупинення дії трудового договору або відпустку без збереження зарплати, то за сумісництвом він цілком може працювати по 8 годин з понеділка по п’ятницю.

Сумісництво у сучасних умовах: (не)обмеження, працевлаштування та особливості роботи https://kadroland.com/news/432-sumisnictvo-u-sucasnix-umovax-neobmezennya-pracevlastuvannya-ta-osoblivosti-roboti

Раді допомогти, звертайтесь ще!