Сумісництво у сучасних умовах: (не)обмеження, працевлаштування та особливості роботи

Під час дії воєнного стану сумісників побільшало. Це зрозуміло, бо для працівників це додаткове джерело заробітку, а для роботодавців – можливість закрити кадровий дефіцит. Що ж слід знати про працевлаштування сумісника? Розглянемо основні моменти

Сумісництво: крапки над «і»


Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ч. 1 ст. 1021 КЗпП).


З визначення можна зробити кілька висновків:


  1. сумісництво буває внутрішнім (коли воно оформлене у того самого роботодавця, що й основне місце роботи) та зовнішнім (коли основне місце роботи знаходиться в іншого роботодавця);
  2. посади за сумісництвом та основним місцем роботи можуть бути однакові або ж не збігатися;
  3. робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Це важливо: графіки роботи не мають збігатися;
  4. на сумісництво можна прийняти безстроково чи на певний строк або на час виконання певної роботи;
  5. кількість місць роботи за сумісництвом законодавчо не обмежена;
  6. за сумісництвом може бути встановлена повна та неповна зайнятість;
  7. робота за сумісництвом може бути до та після роботи за основним місцем роботи.
Увага! Не плутайте поняття «сумісництво» та «суміщення» і правильно вживайте терміни при оформленні кадрових документів

Орієнтир для визначення суміщення зазначений у ст. 105 КЗпП.


Обмеження на сумісництво: реальні й вигадані


Для працівників комерційного сектору жодних обмежень щодо сумісництва чи тривалості роботи за сумісництвом ніколи не було і немає зараз.


Єдине, на що слід звертати увагу при працевлаштуванні працівника за сумісництвом (особливо – внутрішнім!), щоб години роботи за основним місцем роботи і сумісництвом не перетиналися. Водночас зазначимо, що законодавчо не встановлено обов’язку для роботодавця з’ясовувати графік роботи працівника за іншим місцем роботи.


Важливий нюанс для воєнного сьогодення: якщо на основному місці роботи працівник не працює, тобто знаходиться у неоплачуваній відпустці, з ним призупинено дію трудового договору, встановлено простій (без обов’язку перебувати на робочому місці) та інше, то його можна прийняти за сумісництвом, причому на повну зайнятість.


Звідки ж тоді «чутки» про обмеження на роботу за сумісництвом? Річ у тім, що тривалий час були встановлені обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом для державного сектора.


Однак з 19 липня 2022 року скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабміном. Додамо, що згодом і відповідну нормативку теж було скасовано. Зокрема:


  1. наказ Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.1993 № 43;
  2. постанову КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245.


Якщо нормативка скасована, то тепер і для держсектора обмежень на сумісництво немає? Це не зовсім так. Наразі для зазначеного кола працівників заборона для сумісництва може міститися в колективних чи трудових договорах, а також у Законі України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (для держслужбовців та посадових осіб ОМС та ін.).


Приймаємо сумісника


Процедура прийняття на роботу сумісника є стандартною:


  1. Укладається трудовий договір. Звернуть увагу, що випадки, коли трудовий договір має бути обов’язково укладений в письмовій формі, визначені в ч. 1 ст. 24 КЗпП, і сумісництва там немає. Тож трудовий договір може бути укладений і в усній формі. У цьому випадку отримуємо від особи заяву. Бажано, щоб у заяві зазначалося, що це місце роботи є сумісництвом (хоча формально такий обов’язок встановлений тільки щодо основного місця роботи);
  2. Видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (в обов’язковому порядку);
  3. До податкової подається Повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, визначеною у додатку до постанови КМУ від 17.06.2015 № 413. Нагадуємо, що Повідомлення слід подати до початку фактичної роботи працівника. Оскільки приймаємо сумісника, то в графі 5 Повідомлення проставляємо позначку «2» – працівники за сумісництвом;
  4. До початку роботи в узгоджений з працівником спосіб інформуємо працівника про місце та умови роботи, як то передбачено ст. 29 КЗпП.


Зауважте, що суміснику на загальних умовах може бути встановлено випробування (ст. 26 КЗпП