- Сумісництво: крапки над «і»
- Обмеження на сумісництво: реальні й вигадані
- Приймаємо сумісника
- Звільняємо сумісника
- Особливості відпочинку сумісників
- Висновки
Сумісництво: крапки над «і»
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України, далі – КЗпП).
З визначення можна зробити кілька висновків:
- сумісництво буває внутрішнім (коли воно оформлене у того самого роботодавця, що й основне місце роботи) та зовнішнім (коли основне місце роботи знаходиться в іншого роботодавця);
- посади за сумісництвом та основним місцем роботи можуть бути однакові або ж не збігатися;
- робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час. Це важливо: графіки роботи не мають збігатися;
- на сумісництво можна прийняти безстроково чи на певний строк або на час виконання певної роботи;
- кількість місць роботи за сумісництвом законодавчо не обмежена;
- за сумісництвом може бути встановлена повна та неповна зайнятість;
- робота за сумісництвом може бути до та після роботи за основним місцем роботи.
Увага! Не плутайте поняття «сумісництво» та «суміщення» і правильно вживайте терміни при оформленні кадрових документів
Орієнтир для визначення суміщення зазначений у ст. 105 КЗпП.
Обмеження на сумісництво: реальні й вигадані
Для працівників комерційного сектору жодних обмежень щодо сумісництва чи тривалості роботи за сумісництвом ніколи не було і немає зараз.
Єдине, на що слід звертати увагу при працевлаштуванні працівника за сумісництвом (особливо – внутрішнім!), щоб години роботи за основним місцем роботи і сумісництвом не перетиналися. Водночас зазначимо, що законодавчо не встановлено обов’язку для роботодавця з’ясовувати графік роботи працівника за іншим місцем роботи.
Важливий нюанс для воєнного сьогодення: якщо на основному місці роботи працівник не працює, тобто знаходиться у неоплачуваній відпустці, з ним призупинено дію трудового договору, встановлено простій (без обов’язку перебувати на робочому місці) та інше, то його можна прийняти за сумісництвом, причому на повну зайнятість.
Звідки ж тоді «чутки» про обмеження на роботу за сумісництвом? Річ у тім, що тривалий час були встановлені обмеження щодо тривалості роботи за сумісництвом для державного сектора.
Однак з 19 липня 2022 року скасовано норму, згідно з якою умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабміном. Додамо, що згодом і відповідну нормативку теж було скасовано. Зокрема:
- наказ Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.1993 № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»;
- постанову КМУ від 03.04.1993 № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Якщо нормативка скасована, то тепер і для державного сектора обмежень на сумісництво немає? Це не зовсім так. Наразі для зазначеного кола працівників заборона для сумісництва може міститися в колективних чи трудових договорах, а також у Законі України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (для держслужбовців та посадових осіб ОМС та ін.).
Приймаємо сумісника
Процедура прийняття на роботу сумісника є стандартною:
- Укладається трудовий договір. Звернуть увагу, що випадки, коли трудовий договір має бути обов’язково укладений в письмовій формі, визначені в ч. 1 ст. 24 КЗпП, і сумісництва там немає. Тож трудовий договір може бути укладений і в усній формі. У цьому випадку отримуємо від особи заяву. Бажано, щоб у заяві зазначалося, що це місце роботи є сумісництвом (хоча формально такий обов’язок встановлений тільки щодо основного місця роботи);
- Видається наказ (розпорядження) про прийняття на роботу (в обов’язковому порядку);
- До податкової подається Повідомлення про прийняття працівника на роботу за формою, визначеною у додатку до постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником». Нагадуємо, що Повідомлення слід подати до початку фактичної роботи працівника. Оскільки приймаємо сумісника, то в графі 5 Повідомлення проставляємо позначку «2» – працівники за сумісництвом;
- До початку роботи в узгоджений з працівником спосіб інформуємо працівника про місце та умови роботи, як то передбачено ст. 29 КЗпП.
Зауважте, що суміснику на загальних умовах може бути встановлено випробування (ст. 26 КЗпП).
А чи варто перевіряти наявність у сумісника основного місця роботи? Законодавство не зобов’язує ані працівника повідомляти про наявність основного місця роботи й приносити підтвердні документи, ані роботодавця перевіряти наявність основного місця роботи у працівника (лист Мінсоцполітики від 25.05.2015 № 198/06/186-15).
Крім того, відповідальність до роботодавця не має застосовуватися, адже працівник сам зазначає у заяві, яке це місце роботи для нього – основне або за сумісництвом.
Звільняємо сумісника
Трудовий договір із сумісником припиняється на підставі норм КЗпП. Якщо звільнення відбувається за ініціативою працівника, то він пише заяву, а роботодавець видає відповідний наказ.
В день звільнення необхідно:
1. Провести остаточний розрахунок. Зокрема, суміснику має бути виплачена:
- зарплата за відпрацьований час;
- належні компенсаційні та заохочувальні виплати;
- компенсація за невикористані відпустки тощо;
2. Видати копію наказу (розпорядження) про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ч. 1 ст. 47 КЗпП).
Зверніть увагу, що запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, вносить кадрова служба за основним місцем роботи після звільнення з роботи за сумісництвом (п. 2.14 Інструкції про ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58).
Запис вносять на підставі довідки про роботу за сумісництвом у довільній формі або виписок з відповідних наказів про прийняття на роботу за сумісництвом (звільнення), виданих неосновним роботодавцем
Особливості відпочинку сумісників
Сумісники, як і всі наймані працівники, мають право на щорічну відпустку зі збереженням на її період місця роботи (посади) та заробітної плати (ст. 2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки)).
Мінімальна тривалість щорічної основної відпустки для сумісників – 24 календарні дні. Однак, наприклад, якщо працівнику встановлено інвалідність, то він має право на відпустку більшої тривалості як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Сумісник має право на соціальні відпустки, передбачені Законом про відпустки.
А от щодо щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці, особливий характер праці (ст. 7 і 8 Закону про відпустки), то вона надається за умови, що:
- робота за сумісництвом підпадає під Список № 1 або Список № 2, які затверджені постановою КМУ від 17.11.1997 № 1290;
- фактична зайнятість в таких умовах становить не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.
Пам’ятайте основні правила:
- Тривалість відпустки сумісника не визначають пропорційно зайнятості.
- Суміснику на його бажання може бути надана щорічна відпустка повної тривалості до настання 6-місячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві (п. 6 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Передумова – відпустка за основним місцем роботи. Зауважте, що в такому випадку це обов’язок роботодавця (відмовити працівнику не можна). Але, подаючи заяву про надання відпустки, сумісник має подати також довідку довільної форми з основного місця роботи, в якій має бути зазначено строк надання йому щорічної відпустки.
- Суміснику обов’язково надається відпустка без збереження заробітної плати за його бажанням на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки). Це можливо, якщо за основним місцем роботи працівнику надано відпустку більшої тривалості, ніж на підприємстві, де він працює за сумісництвом.
- При оплаті відпустки або нарахуванні компенсації за відпустку суміснику визначають окремо тривалість відпустки, розрахунковий період, сумарний заробіток, середню зарплату.
Висновки
- Для комерційних роботодавців немає обмеження щодо сумісництва.
- За сумісництвом може встановлюватися повна зайнятість.
- На сумісників розповсюджується загальне законодавство про працю, зокрема, щодо основних трудових гарантій.
Яна ЯРОШЕНКО, експерт з трудового права, кадрового та військового обліку
Шаблони та зразки документів:
Заява про прийняття на роботу на умовах сумісництва
Наказ про прийняття на роботу на умовах сумісництва (П-1)
Наказ про прийняття на роботу на умовах сумісництва
Заява про встановлення неповного робочого часу суміснику
Наказ про встановлення суміснику неповного робочого часу за заявою працівника
