Частиною першою статті 50 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено нормальну тривалість робочого часу працівників, яка не може перевищувати 40 годин на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами, в тому числі контрактами.
Відповідно до статті 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП). За підсумованого обліку робочого часу норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем і має бути реалізована шляхом виходу на роботу за графіком змінності.

У разі застосування підсумованого обліку робочого часу за рахунок збільшення тривалості робочого часу протягом дня (зміни) вихідні дні чергуються з робочими днями через один, два, три або інша кількість днів. Тобто вихідні дні таким працівникам надаються за графіком змінності.

Загального нормативно-правового акта, який давав би право встановлювати тривалість зміни (наприклад, 12 чи більше годин) та визначав порядок застосування підсумованого обліку робочого часу, на даний час не прийнято. Згідно зі статтею 7 Закону України від 1 липня 1993 р. N 3356 “Про колективні договори і угоди” в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Режим роботи, тривалість робочого часу (зміни) і часу відпочинку повинен встановлюватися роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі, у трудовому договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством та Галузевою угодою.

Вирішуючи питання робочого часу необхідно розглянути перш за все всі аспекти організації праці (можливості технічного переоснащення і підвищення продуктивності праці на підприємстві, в організації, запровадження системи управління часом персоналу, обслуговування робочих місць, заходи щодо їх спеціалізації, забезпечення необхідними засобами і предметами праці, їх розміщення на робочих місцях, зовнішньому оформлення і створення належних умов праці., нормування праці).
Таким чином на мою особисту думку тривалість змін роботодавець може визначати самостійно, але із дотриманням загальних вимог трудового законодавства

Раді допомогти, звертайтесь ще!