Роботодавець не має права звільнити працівників у зв’язку зі скороченням чисельності або штату до закінчення двомісячного строку з дня попередження без їх згоди.

У разі попередження працівника про наступне вивільнення в передбачений законом термін, на прохання або за згодою працівника роботодавець вправі скоротити термін попередження, оскільки він є обов’язковим лише для роботодавця, і звільнити працівника до закінчення цього терміну.

У наведених вище випадках працівника може бути звільнено як на підставах, визначених у пункті 1 статті 40 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231), так і за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204) або за власним бажанням (ст. 38 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n218). Таке звільнення відповідатиме вимогам статті 43 Конституції України щодо вільного вибору роботи та заборони використання примусової праці. Одначе при цьому доцільно, аби ініціатива чи згода працівника на звільнення була підтверджена письмово.

Отже, у разі якщо працівник, який підлягає вивільненню, не бажає відпрацьовувати двомісячний строк, його може бути звільнено, зокрема, 01.01.2026, тобто до закінчення строку попередження (30.01.2026), за його письмовою заявою. У заяві працівник може зазначити:
«Прошу звільнити мене до закінчення строку попередження у зв’язку з …» (із зазначенням причини, за наявності, наприклад працевлаштування на іншому підприємстві тощо).

Таке звільнення не є порушенням законодавства про працю. Разом з тим, у разі звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n299)

Раді допомогти, звертайтесь ще!