Вибір між пролонгацією призупинення і відпусткою без збереження зарплати

Як Ви вирішите з працівником.

Адже відповідно до ст. 13 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n47 за згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути продовжений на строк понад 90 календарних днів, але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану.

Але зверніть увагу, що відповідно тієї ж ст. 13 Закону № 2136 призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.

Тобто для призупинення дії трудового договору необхідно виконання одночасно двох умов:

- неможливість роботодавця забезпечувати роботою працівника;

- неможливість виконувати свою роботу працівником.

Тому, якщо у вас не виконується хоча б одна із цих умов, то доцільно обрати надання відпустки без збереження зарплати.

Але і тут є нюанс.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43 у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Тобто, це окрема норма, яка передбачає надання відпустки без збереження на період дії воєнного стану для працівників, які виїхали за кордон, але її тривалість не має перевищувати 90 к.д. протягом усієї дії воєнного стану (запровадження та продовження).

Також можна скористатися підставою ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43, а саме: протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Зверніть увагу, за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 роботодавець має право, а не обов'язок надати згоду на таку відпустка, але ця відпустка надається без обмеження терміну, тобто її можна знову надавати при продовжені воєнного стану.